д) підписує та обнародує федеральні закони;

є) звертається до Федеральних Зборів із щорічним поданням про становище в країні, про основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Президент РФ:

а) здійснює керівництво зовнішньою політикою РФ;

б) веде переговори та підписує міжнародні договори РФ;

в) підписує ратифікаційні грамоти;

г) приймає вірчі та відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників.

Президент РФ є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил РФ.

У випадках агресії проти РФ чи безпосередньої загрози агресії Президент РФ вводить на території РФ або в окремих її місцевостях воєнний стан і негайно сповіщає про це Раду Федерації та Державну думу.

Режим воєнного стану визначається федеральним конституційним законом.

Президент РФ:

а) вирішує питання громадянства РФ та надання політичного притулку;

б) нагороджує державними нагородами РФ, надає почесні звання РФ, вищі військові та вищі спеціальні звання;

в) здійснює помилування.

Президент РФ видає укази та розпорядження.

Укази та розпорядження Президента РФ обов’язкові для виконання на всій території РФ;

Укази та розпорядження Президента РФ не повинні суперечити Конституції РФ та федеральним законам.

Президент РФ недоторканий.

Президент РФ приступає до виконання своїх повноважень з моменту складання ним присяги і припиняє їх виконання після спливу строку його перебування на посаді з моменту складання присяги новообраним Президентом РФ.

Президент РФ припиняє виконання повноважень достроково у разі його відставки, стійкої нездатності за станом здоров’я здійснювати належні йому повноваження або усунення з посади. При цьому вибори Президента РФ мають відбутися не пізніше ніж через три місяці з моменту дострокового припинення виконання повноважень. У всіх випадках, коли Президент РФ не може виконувати свої обов’язки, їх тимчасово виконує Голова Уряду РФ. Виконуючий обов’язки Президента РФ не має права розпускати Державну думу, призначати референдум, а також вносити пропозиції про поправки і перегляд положень Російської Федерації.

На противагу Конституції РФ Конституція України наголошує, що на Україні обов’язки Президента у разі дострокового припинення його повноважень виконує Прем’єр-міністр України (ст. 112).

Рішення Державної думи про висунення обвинувачення та рішення Ради Федерації про усунення Президента з посади мають бути прийняті двома третинами голосів від загальної кількості в кожній із палат за ініціативою не менш ніж однієї третини депутатів Державної думи і за наявності рішення спеціальної комісії, утвореної Державною думою.

Рішення Ради Федерації про усунення Президента РФ з посади має бути прийняте не пізніше ніж у тримісячний строк після висунення Державною думою обвинувачення проти Президента. Якщо у цей строк рішення Ради Федерації не буде прийняте, обвинувачення проти Президента вважаться відхиленим.

Висновок

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади – відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову, виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути Президентства України, Конституційної юрисдикції, Збройні сили України та ін.

Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя та цілісної системи органів виконавчої влади.

Водночас відійшли в небуття колишні загальносоюзні державні органи й організації та численні недемократичні інститути (цензура тощо).

У суспільстві почала складатися реальна багатопартійність, демократична виборча система, місцеве самоврядування тощо.

Українська держав стала входити у світове співтовариство як повноправний і рівноправний суб’єкт.

Поряд із змінами в організації держави й суспільства і завдяки їм відбуваються зміни у правовій системі України. З перших років незалежності було прийнято значну кількість принципово нових законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів.

Важливим етапом в українському державотворенні й законотворчості, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 р. нової Конституції України. Ця Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя. Вона підсумувала попередній розвиток суспільства й держави, створила об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовила незворотність цих процесів і нове ставлення до України інших держав та міжнародних органів й організацій.

Вперше інститут президента виник в США як результат прагнення громадян до встановлення сильної, але дійсної демократичної державної влади і держави в цілому на противагу монархії.

Конституції більшості сучасних країн передбачають певні кваліфікації, яким має відповідати кандидат на пост президента. До таких кваліфікацій відносяться:

- громадянство відповідної держави;

- проживання на її території протягом певного часу (не менше 10-15 р.);

- повне володіння громадянськими і політичними правами;

- досягнення певного віку (мінімальний вік кандидата на пост президента – 25 р., максимально-допустимий, як правило, - 65 років, хоча остання вимога встановлюється порівняно рідко).

У деяких країнах існують спеціальні вимоги до кандидатів на пост президента: мати незаплямовану репутацію, досвід фінансової діяльності; середню або вищу освіту тощо.

Незалежно від форм правління президент є представником держави за її межами і в середині країни. Він, зокрема, укладає міжнародні договори, призначає дипломатичних представників, приймає іноземних дипломатичних представників. Від імені держави президент нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання, приймає осіб до громадянства даної держави, дозволяє вихід з громадянства, здійснює помилування засуджених тощо.

У всіх країнах, за конституціями, президенти є головнокомандувачами, відповідають за безпеку держави як гаранти її цілісності. Ці повноваження президенти, як правило, здійснюють через раду безпеки або подібні їй органи.

За конституціями більшості країн, президенти мають розгалужену систему гарантій своєї діяльності у вигляді стримань і противаг та несуть відповідальність за свої дії. Президент на відміну від монарха, несе конституційну відповідальність за виконання службових обов’язків, за свої дії. Як правило, президент несе відповідальність за навмисні порушення конституції