ізоляція Англії збільшила шанси американців на перемогу. Росія і Австрія виступили з пропозиціями мирного посередництва, а створення в 1780 р. Росією системи морського нейтралітету було спрямоване проти свавілля Англії на морях – захоплення морських кораблів нейтральних держав Болховитинов Н. Н. Россия и война США за независимость. 1775-1783. – М., 1976. – С. 171. . В числі добровольців, що билися за незалежність Америки, були маркіз де Лафайєт, котрого у Франції називали “героєм Старого і Нового Світу”, російський дворянин Г. Х. Веттер фон Розенталь, польський патріот Тадеуш Костюшко та ін.
Англія тим часом продовжувала війну і в 1780 р. домоглася великих успіхів на півдні США. Її війська оволоділи Чарльстоном, а американські сили в Південній Кароліні були розбиті. Англійці рушили у Віргінію, але зустріли запеклий опір міліції і партизан. Коли до берегів Америки підійшов французький флот з десантними частинами, американці і французи оточили 8-тисячний корпус лорда Корнуолліса під Йорктауном (Віргінія), котрий 19 жовтня 1781 р. здався Виноградов В. Н., Гусева Н. М., Зверев А. М., Исламов Т. М. Ковальская М. И. Новая история стран Европы и Америки. Первый период. – М., 1997. – С. 89. . Це означало кінець війни.
Попередній мирний договір США і Англія підписали в Парижі в 1782 р., остаточний – 3 вересня 1783 р. Його головний результат – офіційне визнання Сполучених Штатів Америки самостійною, незалежною державою з західним кордоном по р. Міссісіпі. Південніше 31-ої паралелі починалося Флорида, котру отримала Іспанія, а Канада залишилася за Англією.
Процес утворення США носив революційний характер. Боротьба з зовнішнім ворогом – метрополією йшла пліч о пліч з кардинальними внутрішніми змінами. США стали першою демократичною республікою нового часу, її устрій уособлював політичний ідеал епохи Просвітництва. Дещо залишилося і від колоніального минулого – інститут рабства, устрій місцевих органів влади. Але того “старого порядку”, з яким боролися революціонери в Європі, в повному обсязі в Америці ніколи не існувало, і вирішальною умовою внутрішніх змін було завоювання незалежності.
Найбільш вражаюча риса Американської революції ХVIII ст. – це відсутність терору, котрим відрізнялися Англійська, і особливо Французька революція ХVIII ст. Жоден королівський губернатор не був страчений, а лоялістам дали виїхати з США. Боротьба колоній за незалежність і проголошення республіки не викликали у цивілізованих європейців почуття жаху. За межами Великобританії до американців ставилися досить прихильно. Навіть самодержавна Росія, котра з республіканською Францією воювала, з республіканською Америкою торгувала. Хоча російський уряд не поспішав встановлювати з останньою дипломатичні відносини, прибувший до Санкт-Петербургу в 1782 р. американський уповноважений Ф. Дейн отримав від віце-канцлера І. А. Остермана офіційне запевнення в тому, що особисто він і його співвітчизники, “яким станеться відправитися в Російську імперію по торгових або інших справах”, зустрінуть прихильний прийом і захист у відповідності з міжнародним правом Болховитинов Н. Н. Россия и война США за независимость. 1775-1783. – М., 1976. – С. 209. . В очах Катерини II, а потім і Павла I образ американця зовсім не асоціювався з “образом ворога” – французького санкюлота або якобінця.
Такою гарною репутацією США користувалися, звичайно ж, не випадково. Поява незалежної республіки у Новому Світі не загрожувала тодішній феодально-монархічній Європі ніякими революційними потрясіннями. На відміну від Французької революції, яка проголосила “мир хижчинам, війну палацам”, Америка таку місію не здійснювала, а в розпал революції у Франції уряд США відмовився надати їй підтримку, мотивуючи це тим, що союзний договір був підписаний з королем Людовиком ХVI. Схвалюючи, в принципі, заміну там монархії республікою, американські державні мужі керувалися у зовнішній політиці не ідеологічними, а прагматичними міркуваннями, домагаючись для своєї країни миру, нейтралітету і можливості вільно торгувати з усіма країнами. В цій своїй “обмеженості” Американська революція, настільки несхожа на Англійську і Французьку, нагадувала більше Нідерландську ХVI ст., в основі якої також була війна за незалежність.
“Батьків-засновників” США відрізняла поміркованість не в постановці мети (незалежність і республіканський лад), а в засобах і методах вирішення внутрішніх проблем. Замість заколотів і переворотів з наступним знищенням переможених за допомогою шибениці або гільйотини використовувалися суто політичні засоби боротьби, а частіше – компроміси. Завдяки цьому еліта, що керувала боротьбою за незалежність, зберегла владу до кінця. Задача здобуття незалежності і будівництва нової держави єднала суспільство, а в американський ідеал – свободу і власність – вірили усі соціальні верстви. Широкі громадянські свободи грали роль “запобіжного клапана”, відводячи соціальну напруженість в мирне річище.
Сам державний устрій Сполучених Штатів виключав встановлення революційної або іншої диктатури. По “Статтях Конфедерації” реальним суверенітетом володіли лише штати, був відсутній той центр, звідки можна було б проводити єдину політику. На відміну від всевладного французького Конвенту, Континентальний Конгрес не міг узурпувати владу, так як йому довелося б в такому випадку воювати з усіма тринадцятьма штатами. Будучи головнокомандувачем, Дж. Вашингтон не виявив ніякого бажання стати новим Цезарем або Кромвелем і вести ще одну війну – громадянську. Після укладення мира з Англією армія була розпущена, і постійних збройних сил в країні майже не залишилося.
2. Формування державності США
а) Декларація незалежності 1776 р.
Декларація незалежності стала логічним вираженням поглядів ідеологів американської державності, тому важливо, хоча б в загальних рисах охарактеризувати соціальні, політичні і правові погляди тих діячів американської революції, ідейні витоки яких тією чи іншою мірою знайшли відображення в Декларації незалежності Сполучених