Видатний американський просвітник-демократ Бенджамін Франклін (1706 – 1790), розвиваючи свою концепцію внутрішнього суверенітету американських колоній Англії, висунув теоретичне обґрунтування – доктрину федеральної організації Британської імперії. Потрібно відзначити, що доктрина сама по собі мала в той час цілком очевидний демократичний характер і її можна розглядати як заклик до буржуазно-демократичної реформи імперської організації Британії. Б. Франклін відстоював ідею повної рівності усіх частин імперії, їх внутрішнього суверенітету, що розділяється органами колоній з англійським королем; він вперше назвав північноамериканські колонії державами (state), зазначивши при цьому, що жодна з них не є складовою частиною Великобританії.

При обґрунтуванні державно-правової автономії Північної Америки Б. Франклін використовував теорію природного права, особливо популярну з часів Дж. Локка, що сформулював ідею про право кожного народу замінити уряд, який не відповідає його вимогам. Американські поселенці, які покинули Британські острови, казав Б. Франклін, реалізували саме це право, оскільки вони бажали порвати з англійською колоніальною державністю, церковним і політичним деспотизмом феодальної ієрархії. Виходити з протилежного, стверджував він, тобто вважати, що “пілігрими” переносили в Новий Світ старі англійські закони і залежність від англійської держави, значило б відмовити їм в здоровому глузді. В такому вигляді концепція державно-правової автономії Північної Америки набула у творах Б. Франкліна більш-менш закінченого вигляду, значно відрізняючись від аналогічних.

Томас Джефферсон (1743 – 1826) відрізнявся поміркованими буржуазно-демократичними поглядами. Аналізуючи перебіг подій оформлення американської державності Т. Джефферсон робить висновок, що право народу на революційне усунення уряду, проголошене в Декларації незалежності на американському ґрунті вже вичерпало себе. Виступаючи на користь поступового звільнення рабів Т. Джефферсон вважав за необхідне подальшу експатріацію негрів з США.

Найбільш радикальними були погляди Т. Пейна (1737 – 1809), котрий доводив необхідність повного і негайного розриву з Англією, проголошення кожної колонії самостійною республікою і розвивав ідею природної рівності людей в правах; з державною незалежністю він пов’язував надію на демократичне правління.

Саме Томас Пейн був автором знаменитого полемічного памфлету “Здоровий глузд”, де він розвинув дві революційні доктрини: закінчену концепцію утворення незалежної американської держави і концепцію республіканізму, яка проголошувала курс на революційні внутрішньополітичні перетворення в Північній Америці. Блискучий за формою і аргументацією памфлет Пейна розійшовся в колоніях рекордним тиражем в 120 тис. примірників і сприяв різкому прискоренню перемін в радикальних умонастроях американців Краткая история США / Пер. с англ. под ред. Б. М. Шпотова. – М., 1993. – С. 44. .

Видатне значення памфлету Пейна було визнане тими, кого американці відносять до батьків-засновників США. Д. Вашингтон в листі до Д. Рида від 31 січня 1776 р. стверджував, що “декілька запальних доводів, подібних тому що сталося з Фольмутом і Норфолком, в доповнення до вірної доктрини і логіці “Здорового глузду”, не залишать у мас сумнівів відносно необхідності відокремлення” Американские просветители. Избранные произведения в 2-х т. – М., 1969. – Т. 2. – С. 104. . Джон Адамс відзначав, що “історії слід віднести Американську революцію на рахунок Томаса Пейна” Там само. – С. 151. . Е. Рандольф, відомий політичний діяч з Віргінії, вважав, що “Здоровий глузд” схилив більшість графств більшої колонії Америки до прийняття резолюції про проголошення незалежності в травні 1776 р.

Пейн зосередився на критиці “місцевих і давно усталених міфів”. Головний міф полягав в тому, що посилення англійського гніту було результатом “змови” в британському парламенті, а король нібито до нього не причетний. “Король, - переконував Пейн, - не потерпить ніяких законів, окрім тих, які відповідають його цілям” Пейн Т. Избранные сочинения. – М., 1959. – С. 202. , а тому збереження зв’язків з Англією через монарха, уникаючи парламент, не знищує колоніальної залежності. Критика ілюзій, пов’язаних з “доброю волею” англійського монарха, переростає у “Здоровому глузді” в розгорнуту критику самого інституту монархії, що на той час вимагало неабиякої мужності. Як зазначає В. В. Согрин: “Виступ Пейна на захист республіки, яка прирівнювалася в ХVIII столітті як в Європі, так і в Північній Америці до утопії, був рівнозначним ідейному подвигу” Согрин В. В. Политическая история США. ХVII – ХХ вв. – М., 2001. – С. 35. . Не буде перебільшенням сказати, що концепція республіканізму, яка стала основою американської політичної ідеології і практики, була вперше обґрунтована саме Пейном.

Одна з найбільш вагомих частин памфлету Пейна – безкомпромісна критика англійської Конституції. Аналізуючи схему змішаного правління, яка лежала в основі англійського державного ладу, Пейн доводив, що дві з трьох гілок цього правління – монархія і палата лордів – не мають ніякого відношення до волі виборців. Вони являли собою залишки монархічної і аристократичної тиранії. Вибірною була лише третя гілка – палата общин.

Але вона, як свідчив досвід, не в змозі була приборкати монархічну та аристократичну тиранію.

В кінцевому підсумку Пейн навіть доводив, що в Англії взагалі немає конституції: хіба можна називати такою розрізнені хартії, парламентські біллі і судові рішення, які багато в чому протирічать одне одному? Пейн запропонував своє визначення конституції, яким і стали керуватися американці: “Це – звід положень, на який можна посилатися, цитуючи статтю за статтею. На його принципах повинні ґрунтуватися державна влада, характер її структури і повноважень; спосіб обрання і тривалість існування парламентів або інших подібних органів, як би їх не називали; повноваження, котрими буде наділена виконавча влада в державі, - словом все те, що стосується повної організації громадянського