Децентралізація, що об’єктивно витікала з положень Статей Конфедерації 1781 р. дала змогу деяким історикам стверджувати, що прийняття Статей Конфедерації означало перемогу демократичного крила революції і поразку поміркованих Dargo G. Roots of the Republic. A New Perspective on Early American Constitutionalism. – N.Y., 1974. – P. 132. .

Однак це не зовсім так. Справа в тому, що Континентальному Конгресі, який виробив Статті Конфедерації, демократи ніколи не були в більшості. Цей документ відобразив в першу чергу гострі розбіжності між штатами, їх небажання поступитися своїми економічними і політичними інтересами заради досягнення національної єдності.

Прихильники Статей Конфедерації скоріш скористалися демократичною аргументацією і принципами для того, щоб закріпити суверенітет штатів. Що ж стосується, безпосередньо демократів, то не всі з них були децентралістами, а деякі, серед них Пейн і Франклін, першими виступали за проголошення зверхності Континентального Конгресу на відміну від урядів штатів.

Власне кажучи, відношення між децентралістами і централістами змінювалося на користь останніх на кожному новому етапі революції. До революції і на її початку прихильники сильної центральної влади нараховувались одиницями а ідея політичної децентралізації стояла на одному з перших місць серед гасел патріотичного руху. Однак постійне і різке погіршення економічних і політичних позицій Конфедерації, відмова урядів штатів від фінансових зобов’язань перед Континентальним Конгресом і одночасно їх нестабільність, “різнобій” інтересів і політичних позицій, неможливість дійти згоди навіть з самих принципових (в тому числі й військових) питань призвели до зростання популярності ідеї сильного федерального уряду. Цьому сприяла і спільна участь американців в континентальній армії, різке зростання в ході війни значення загальноамериканських проблем.

Централізація державної влади в США відповідала не лише інтересам верхів, хоча і була підпорядкована при її конкретному втіленні в першу чергу їх інтересам. Централізація об’єктивно сприяла зміцненню північноамериканських штатів, являючись умовою збереження і розвитку їхньої економічної незалежності, політичного престижу на міжнародній арені, де панували європейські монархії. Цей сенс і спрямованість державної централізації розуміли Пейн, Франклін, Раш, інші американські демократи, до розуміння її необхідності поступово стали приходити і широкі народні маси.

Висновки

Американська держава виникла у ХVIII ст. в результаті масштабних міграційних процесів – переміщення значних мас населення із Старого у Новий Світ.

З ХVII ст. колонізацію (заснування поселень і освоєння територій) в Північній Америці здійснювали Іспанія, Франція, Голландія і Англія. Найбільш життєздатними поселеннями на атлантичному узбережжі виявилися англійські.

З Англії, де почала назрівати революція, в Америку плило особливо багато переселенців. Розвиток капіталізму супроводжувався розоренням селян і ремісників і вони шукали кращої долі за океаном. Сюди ж тікали від релігійних переслідувань Стюартів пуритани. Будучи зацікавленою в розвитку колоніального господарства Великобританія одночасно побоювалася економічного зміцнення своїх американських колоній, що, як це ясно розуміли в Лондоні, може призвести до створення на їх базі нового, незалежного від Англії, державного об’єднання. За допомогою економічного і політичного тиску Великобританія намагалася (і до певного часу їй це вдавалося) утримати американські колонії в сфері свого впливу. Однак так не могло бути вічно. Утворення державності США було в історичній перспективі неминучим, і пояснювалося, перш за все, економічними передумовами: з самого початку колонії за своїм соціально-економічним характером були буржуазними.

З цих загальних міркувань на базі опрацьованого матеріалу можна зробити наступні конкретні висновки:

1. Основною передумовою утворення державності США була принципова відмінність характеру економічної системи північноамериканських колоній від системи, що існувала в метрополії. Американські колонії являли собою зразок буржуазного розвитку суспільства, в той час як Англія (навіть після Англійської революції) – залишалася державою зі значними феодальними пережитками.

2. Основними особливостями Американської революції були по-перше, тісний взаємозв’язок революційної боротьби з антиколоніальною і, по-друге, відсутність широкомасштабного терору з метою винищення переможених.

3. Американська Декларація незалежності ґрунтувалася на світоглядних засадах західноєвропейського Просвітництва, всесвітньо-історичне значення цього документу міститься у соціально-філософській частині, де викладені три основоположні доктрини просвітників: про рівність природних прав людини, про суспільний договір як джерело політичної влади, про право на революційне усунення деспотичного уряду.

4. Політичний зміст Статей Конфедерації 1781 р. визначався компромісом між демократичними і поміркованими силами. Згідно з цим документом, Сполучені Штати являли в цей період не союзну державу, а союз держав, центральний уряд якого не мав достатньо владних повноважень. Однак необхідність координувати діяльність різних штатів (перш за все потреби економічного розвитку країни) сприяла більш тісній інтеграції штатів, що врешті решт і призвело до утворення державності Сполучених Штатів Америки в її сучасному вигляді.

Література

Согрин В. В. Политическая история США. ХVII – ХХ вв. – М., 2001.

Болховитинов Н. Н. США: проблемы истории и современная историография. – М., 1980.

История США в 4 т. / под ред. Г. Н. Севастьянова. – М., 1983. – Т. 1.

Краткая история США / Пер. с англ. под ред. Б. М. Шпотова. – М., 1993.

Кунина А. Е. США: методологические проблемы историографии. – М., 1988.

Севастьянов Г. Н., Уткин А. И. Томас Джефферсон. – М., 1976.

Бельсон Я. М., Ливанцев К. Е. История государства и права США.