Галузь застосування інституту представництва дуже велика Куник Я.А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательстве. Способы обеспечения обязательств. М., 1960. - С.26.. При його допомозі в багатьох випадках прискорюється цивільний оборот. За допомогою інституту представництва створюється можливість прискорити укладання і виконання різноманітних правочинів, а також учинення різноманітних юридичних дій.

За допомогою представництва також здійснюється захист прав та інтересів недієздатних осіб.

Інститут представництва використовується й у побуті (наприклад, одержання поштової кореспонденції, заробітної плати або одержання речей однією особою за іншу, прийняття спадщини, одержання внесків в ощадних касах, найм житлових помешкань і ін.).

Таким чином, однією з форм здійснення громадянами та юридичними особами належних їм цивільних прав та обов’язків є представ-ництво.

Представництво — це правовідношення, відповідно до якого одна особа (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені ін-шої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов’язки.

Представництво характеризується на-ступними ознаками:

- цивільні права та обов’язки нале-жать одній особі, а здійснюються безпо-середньо іншою;

- представник вчиняє певні юридич-ні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється);

- представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;

- представник діє виключно в межах наданих йому повноважень;

- правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він пред-ставляє. Якщо укладена представником угода спричинила для контрагента збит-ки, то зобов’язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчинення цієї угоди.

Значення представництва полягає у тому, що саме завдяки цьому інститутові юридичні особи мають можливість повніше здійснювати свої повноваження, захи-щати інтереси в суді, господарському суді за допомогою кваліфікованих юристів. Завдяки представництву стає можливою реалізація цивільних прав недієздатними осо-бами, малолітніми. Потреба представництва зумовлена й тим, що у випадках тривалої відсутності за місцем по-стійного проживання, тяжкої хвороби та інших обставин громадянин не завжди має змогу особисто здійснювати надані йому законом можливості: отримувати заробітну плату, пенсію, поштові перекази, керувати транспортни-ми засобами, розпоряджатися майном, захищати свої інтереси в суді тощо. І саме в цих випадках йому на до-помогу приходить представник.

Представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає. Са-ме ці ознаки відрізняють представництво від чималої низки подібних відносин.

Представництво як правовідношення.

Суб’єкти представництва

Наявні думки щодо юридичної природи представництва можна підрозділити на дві основні концепції: концепція «дії» і концепція «правовідношення».

Концепція «дії» трактує представництво як вчинення правочинів й інших юридичних дій однією особою – представником у межах повноваження від імені іншої особи – особи, яку представляють. Аргументуючи дану концепцію, її прибічники вказують, що «правовідносини між особою, яку представляють, і представником є лише однією з передумов представництва…, але саме до складу представництва не входять»

Советское гражданское право. Т. I. - М., «Юридическая литература», 1965. - С. 219 - 220.. При розумінні представництва як правовідношення «передумова представництва ототожнюється із самим представництвом» Там же. - С. 220.. Представництво наявне лише тоді, коли представник діє Советское гражданское право. Ч. I. - М., ВЮЗИ, 1960. С.202..

Якщо ж представництво розглядати не як діяльність представника, а як правовідношення, у силу якого правомірні юридичні дії, вчинені однією особою (представником) від імені іншої особи (особи, яку представляють) безпосередньо створюють, змінюють або припиняють для останнього цивільні права й обов’язки, то внутрішнє правовідношення (між особою, яку представляють, і представником), навпаки, входить до складу представництва. Діяльність представника здійснюється в силу наявного в нього повноваження і породжує безпосередні правові наслідки для суворо визначеної особи – особи, яку представляють, що передбачає наявність правовідношення по представництву, у рамках якого повноваження виникає і реалізується.

Представництво зв’язує трьох самостійних суб’єктів: особи, яку представляють, чиї права й обов’язки встановлюються або здійснюються представником, представника, який ці права й обов’язки встановлює або здійснює, і третю особу, безпосередньо відносно якої вони встановлюються або здійснюються.

Представниками і особами, яких представляють, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Юридичні особи, як відомо, мають спеціальну правоздатність і дієздатність. Тому вони можуть виступати в якості представників лише в тих випадках, коли це прямо передбачено законом, статутом або положенням юридичної особи, або не суперечить цим актам.

Громадяни можуть виступати в цивільному обороті в якості представників також лише за наявності певних умов. Зокрема, представниками можуть бути лише громадяни, що володіють дієздатністю.

Проте дієздатні громадяни в деяких випадках не можуть виступати в якості представників. Так ст.62 ЦК встановлює, що представник не може здійснювати правочини від імені особи, яку представляють, відносно себе особисто, ні відносно третьої особи, представником якої він одночасно є. Це правило має на меті усунути можливість зловживання своїми повноваженнями з боку представників.

Отже, у відносинах представництва беруть участь три суб’єкти: особа, яку представляють, представник і третя особа.

Особою, яку представляють, може бути будь-який суб’єкт цивільного права — громадянин, юридична особа, незалежно від наявності у них дієздатності.

Представником є громадянин або юридична особа,