Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва.

Угода, укладена від імені другої особи, особою, не уповно-важеною на укладення угоди або з перевищенням повнова-жень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’яз-ки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схва-лення угоди цією особою (ч. 1 ст. 63 ЦК України).

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, ро-бить угоду дійсною з моменту її укладення.

Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі (на-приклад, у вигляді листа), так і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про виконання угоди (наприклад, прийняттям виконання). Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого строку при здійсненні угоди.

Як свідчить судова та господаоська практика непоодиноки-ми є випадки, коли представники укладають угоди з переви-щенням наданих їм повноважень або взагалі не маючи повно-важень. У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’яза-них з визнанням угод недійсними” від 12 березня 1999 p. № 02-5/111 зазначається, що у разі коли угода укладена пред-ставником юридичної особи або керівником її відокремлено-го підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень вона має бути визнана не-дійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено уго-ду, знала або повинна була знати про відсутність у представ-ника юридичної особи або керівника її відокремленого під-розділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.

Іноді угоди укладаються представником, але в них не зга-дується ім’я особи, яку представляють (наприклад, коли угоду укладає керівник філії банку від свого імені). Розглядаючи спір, який виникає з приводу такої угоди, арбітражні суди відповідно до зазначеного роз’яснення виходять з такого: як-що керівник відокремленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково від-сутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної осо-би, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вва-жати укладеною від імені юридичної особи.

1.3. Підстави виникнення та види представництва

Підста-вами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі. Згідно із ст. 62 ЦК УРСР повно-важення представника можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті та законі. Обсяг та характер повнова-жень представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво.

Розрізняють такі види представництва:

1) представництво, яке грунтується на договорі;

2) представництво, яке грунтується на законі;

3) представництво, яке грунтується на адміністративному акті.

Договірне, або добровільне представництво виникає за во-лею особи, яку представляють і яка визначає особу представ-ника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повно-важення представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір до-ручення, за яким одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 386 ЦК України).

Різновидом добровільного є комерційне представництво. Відповідно до ст. 243 нового ЦК України комерційним пред-ставником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними до-говорів у сфері підприємницької діяльності.

Головна особливість комерційного представництва поля-гає в тому, що за згодою сторін та у випадках, передбачених законом допускається одночасне комерційне представництво різних сторін правочину. Повноваження комерційного пред-ставника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адмі-ністративного акта є обов’язковим, оскільки воно встановлю-ється незалежно від волі особи, яку представляють.

Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид представництва називають закон-ним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни (статті 14 і 16 ЦК України; ст. 144 КпШС України). Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження пред-ставника безпосередньо визначаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника виникають із адміністративного розпорядження особи, яку представляють або із акта органу юридичної особи, являє со-бою представництво, яке грунтується на адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок ви-дання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду, пов’язану із здійсненням представ-ницьких функцій, зокрема з укладенням угод.

За джерелом повноважень представника потрібно розрізняти два види представництва: представництво за законом і представництво добровільне.

Представництво за законом грунтується на нормативному акті, що визначає коло повноважень представника

Куник Я.А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательстве. Способы обеспечения обязательств. М., 1960. - С.27.. Підстави виникнення обов’язкового представництва являють собою, як правило, сукупність юридичних фактів, тобто складний юридичний склад, стан дій і подій.

Існує декілька видів законного (обов’язкового) представництва. Перший із них - представництво неповнолітніх. Підставами такого представництва є не досягнення певного віку і батьківські правовідносини Андреев В.К. Представительство в гражданском праве. КГУ, 1978. - С.13. (або усиновлення або удочеріння, або призначення опікуна), а у відповідних випадках і попередній дозвіл органів опіки і піклування.

Підставами виникнення другого виду обов’язкового представництва – представництва душевнохворих і недоумкуватих, є стан здоров’я (душевна хвороба, слабоумство), рішення суду про визнання громадянина недієздатним.

Третім видом обов’язкового представництва є відносини, виникаючі при