а) розмір власних засобів страховика;

б) розмір активів;

в) розмір страхових резервів;

г) обсяг страхових внесків,

Результати аналізу об'ємних показників можуть бути основою для укладання рейтингу страхових компаній, виходячи з їх розміру. При цьому в залежності від цілей ранжування в основу може бути покладений будь-який із вищенаведених показників. Так, якщо мета - скласти список страховиків виходячи з розміру їх фактичних страхових операцій, то основну увагу слід приділити розміру страхових внесків, а якщо завдання - оцінити можливості страховика, то важливе значення має розмір власних засобів. Як правило, страховики, що збирають найбільшу суму внесків, зрештою стають найбільшими і за розміром капіталу [28].

Показники, що характеризують рівень платоспроможності страхової компанії, повинні допомогти відповісти на запитання, наскільки обсяг засобів, який має страховик, відповідає прийнятим ним на себе зобов'язанням, або, іншими словами, яка ступінь стійкості страхової компанії. Поряд із показником співвідношення між активами і зобов'язаннями страхової компанії, до нормативних показників платоспроможності пропонується віднести [5]:

1. Для операцій за ризиковими видами страхування:

а) співвідношення власних засобів і заробленої нетто-премії;

б) співвідношення суми власних засобів і технічних резервів;

в) співвідношення технічних резервів і нетто-премії.

2. Для операцій по страхуванню життя:

а) співвідношення власних засобів і резервів по страхуванню життя;

б) достатність розміру резерву по страхуванню життя для виконання зобов'язань по виплатах на випадок смерті та дожиття до визначеного терміна, включаючи виплати ренти, ануїтетів тощо.

3. Загальний для всієї діяльності страховика - співвідношення розміру власних засобів і суми його активів.

Аналіз ліквідності повинний дати відповідь на питання, чи здатна страхова компанія у найкоротший термін виконати вимоги по пред'явленим їй зобов'язанням. Якщо платоспроможність характеризує здатність відпо-відати по зобов'язаннях у принципі, то ліквідність - здатність платити негайно. Для визначення ліквідності за страховими зобов'язаннями доцільно розраховувати співвідношення технічних резервів і ліквідних активів на звітну дату, яке не повинно перевищувати 100%. При цьому до ліквідних активів можуть бути віднесені наступні статті активу балансу:

1) кошти в касі, на розрахуйтеовому і валютному рахунках, депозитних рахунках у банках, інші кошти;

2) короткострокові фінансові вкладення;

3) короткострокові цінні папери.

Показником, що характеризує загальну ліквідність балансу страховика, може бути прийняте співвідношення кредитної заборгованості в загальних активах страхової компанії, яке не повинно перевищувати 40%.

При цьому до кредитної заборгованості відносять наступні статті пасиву балансу:

1) довгострокові кредити банків:

2) довгострокові позики:

3) короткострокові кредити банків;

4) короткострокові позики;

5) розрахунки з кредиторами,

Широко застосовується показник, що обмежує рівень відповідальності по індивідуальному ризику, це розмір максимальної відповідальності по окремому ризику. У світовій практиці прийнято лімітувати цю межу 10% від розміру власного капіталу, хоча на практиці страховики рідко беруть на свою відповідальність окремі ризики, що перевищують 1-2%.

Додатково до зазначеного нормативу може бути встановлений максимальний розмір серії великих індивідуальних ризиків. Наприклад, такими ризиками можуть вважатися перевищуючі 5% від розміру власних засобів, а їх сукупний розмір не може бути вище 50% розміру власних засобів страхової компанії.

Вплив ступеня участі перестрахувальників в операціях страхової компанії на її фінансовий стан визначається тим, що незалежно від передачі ризиків у перестрахування первинний страховик цілком відповідає перед клієнтами за укладеними ним договорами страхування. Якщо перестрахувальник не розплатиться за страховим випадком відповідно до договору перестрахування, уся вага покриття збитків ляже на страховика. Тому, якщо частка перестрахувальників у ризиках, прийнятих на себе страховиком, значна, то й фінансовий стан страховика буде залежати також від діяльності перестрахувальника [28].

Щоб обмежити залежність від перестрахувальників, прийнято встановлювати норматив у вигляді співвідношення між розміром страхових внесків, переданих у перестрахування, і загальним розміром страхових внесків. У міжнародній практиці вважається, що цей розмір не повинний перевищувати 50%. Однак, з огляду на низьку ємність багатьох українських страховиків, протягом визначеного періоду може діяти більш пільговий норматив, наприклад 70%.

У країнах ЄС застосовується й інший показник, що характеризує частку перестрахувальників у страхових операціях, - відношення розміру страхових виплат, покритих за рахунок засобів перестрахувальників, до загальної суми страхових виплат. Він може бути використаний також для додаткового контролю при аналізі залежності від перестрахувальників.

Такий контроль можливий шляхом зіставлення частки перестрахувальників у страхових резервах і загальної суми страхових резервів, сформованих страховою компанією. Останній коефіцієнт особливо важливий при аналізі операцій зі страхування життя. У випадку, якщо частка перестрахувальників виявляється досить високою, при аналізі фінансового стану страхової компанії необхідно з'ясувати, хто є її перестрахувальниками і який їх стан.

Вплив інвестиційної діяльності на фінансовий стан страхових компаній визначається в загальному вигляді двома чинниками - рівнем ризику при здійсненні вкладень і прибутковістю. Розмір інвестиційного ризику може бути визначений шляхом з'ясування окремих видів вкладень за ступенем їх ризикованості і визначення загального коефіцієнту ризику.

Додатково при аналізі інвестиційної діяльності вивчають ступінь диверсифікації активів, визначивши частку вкладень у найбільш великі об'єкти інвестицій. При цьому бажано, щоб вкладення в один об'єкт інвестицій не перевищували 10% інвестиційних активів страховика.

Прибутковість від інвестиційної діяльності можна визначити шляхом розподілу отриманого за рік прибутку від інвестицій на середньорічний обсяг інвестиційних активів, що може бути визначено шляхом розподілу на дві величини інвестиційних активів на початок і кінець року або, шляхом розподілу на п'ять величин інвестиційних активів на початок і кінець року, а також на початок кожного кварталу. Для того щоб оцінити прибутковість, отриманий результат слід зіставити із середньорічною дисконтною ставкою рефінансування.

Аналіз фінансових результатів діяльності страховика за звітний період дозволяє визначити підсумки його роботи за