1.3 Представлення і захист інтересів страхувальника в суді, перед державою, іншими особами при виникаючих суперечках щодо майнових інтересів, які є об'єктом страхування в рамках укладеного між цим страхувальником і страховиком договору страхування (виконання функції безкоштовного страхового адвоката по захисту майнових інтересів страхувальника або застрахованого).

2 Розподільне.

Розподіл матеріальних втрат і збитків від страхових випадків між страховиками, страхувальниками (застрахованими, одержувачами, потерпілими) і винуватцями виникнення страхових випадків (якщо останні є) на правовій основі. При відсутності страхування ця проблема вирішується винятково через судові органи, що приводить до тривалих термінів рішення, несвоєчасності компенсацій збитків, необхідності істотних додаткових тимчасових і фінансових витрат на судовий процес. В результаті зростають загальні втрати потерпілих, гальмується процес економічного розвитку.

3 Інвестиційне.

3.1 Вивільнення страхувальником матеріальних засобів, що довелося б йому тримати у власному резервному фонді самострахування, при цьому відволікаючи зазначені засоби від більш вигідного їхнього використання. Створення сприятливих додаткових умов для формування і поповнення ринку вільного капіталу, вкрай потрібного для ринкової економіки.

3.2 Інвестування вивільнених засобів страхувальника в економіку самим страхувальником безпосередньо (пряма інвестиція), або через фондовий ринок (цінні папери), або за допомогою використання фінансових посередників (банківський депозит і ін.) з метою одержання їм додаткового прибутку.

3.3 Інвестування засобів страхувальника, які він передав страховику у вигляді оплати за страховку, самим страховиком в економіку практично в повному обсязі сумарно накопичених засобів від різних страхувальників.

4 Стабілізуюче.

Рятування страхувальника від страху перед можливим збитком (збитком, шкодою) і набуття ним економічної впевненості за рахунок одержання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Зміцнення його соціально-економічного положення в суспільстві і стабілізація суспільства в цілому.

5 Міжнародне фінансове.

Створення умов для розвитку міжнародного експорту й імпорту капіталу і практична реалізація цього розвитку за рахунок системи надання міжнародних страхових послуг (шляхом страхування зовнішньоекономічних угод), розміщення накопичених фінансових засобів страховиками в міжнародній банківській мережі (для диверсифікованості ризиків інвестицій страхових фондів страховиків) і використання міжнародної перестрахувальної системи (для формування шляхом диверсифікованості і дроблення великих або однотипних ризиків, які складають реальний страховий портфель страховика, оптимального страхового портфеля, що щонайкраще буде відповідати усім вимогам до страховика по його надійності, платоспроможності і прибутковості).

Основними учасниками страхового ринку є страховик и страхувальник.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі - Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків