Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”

За змістом ст. 4 Закону від 07.06. 1996 р. “Про захист від недобросовісної конкуренції” неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів. Таке положення може призвести до плутанини зазначеної в статті діяльності з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.

В такій ситуації формулювання статті 4 дає підстави вважати, що дія статті поширюється лише на випадки прямого використання знаків або інших позначень, які належать іншій особі. Таким чином, недобросовісною конкуренцією не вважаються випадки використання позначень, які, хоч і не є тотожними з чужими знаками та позначеннями, але є схожими з ними настільки, що здатні ввести в оману споживача.

Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”

В змісті діючого сьогодні закону відсутні вказівки на те, що підставою для відмови у наданні охорони промислового зразку є його тотожність або схожість до змішування з раніше зареєстрованим або поданим на реєстрацію знаком для товарів і послуг або знаком, що охороняється в Україні без реєстрації на підставі міжнародних договорів.

Для виправлення становища необхідно внести у п. 3 ст. 5 Закону від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на промислові зразки” наступне положення:

“Не можуть бути зареєстровані як промислові зразки позначення, що є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, з:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для однорідних товарі і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна”.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»

Статтею 1 Закону від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначено: “службовий винахід (корисна модель) – винахід (корисна модель), створений працівником: у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.»

Але таке формулювання при визначенні терміну “службовий винахід (корисна модель)” залишає відкритим питання: яка сукупність ознак необхідна для визнання винаходу (корисної моделі) службовим. Тобто: “ у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; та/або (?) з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

До цього слід додати, що статтею 9 Закону від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” не встановлено правових наслідків неповідомлення працівником роботодавцю про створений ним службовий винахід (корисну модель), зокрема, прав роботодавця щодо такого винаходу (корисної моделі).

Зовсім не знайшло відображення регламентування процесу патентування за кордоном. Так, статтею 37 Закону від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, яка найближча за змістом до цього аспекту, не визначено наслідки порушення порядку патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміжних прав. Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року Закон України “Про авторське право і суміжні права” був побудований на тогочасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури, мистецтва, виконань, фонограм, програм мовлення і відіграв позитивну роль у становленні національної системи охорони авторського права і суміжних прав.

Від часу прийняття Закону 1993 року відбулися значні зміни як у житті нашої країни, так і в міжнародній системі охорони авторського права і суміжних прав, що спонукало розробку нової редакції Закону України “Про авторське право і суміжні права”, яка була прийнята Верховною Радою України 11 липня 2001 року і введена в дію 6 вересня 2001 року.

З прийняттям нової редакції Закону законодавча база України про авторське право наближається до рівня авторсько-правової охорони розвинених країн. Цінність Закону, який в цілому відповідає міжнародним стандартам, ще й у тому, що більшість його норм розрахована на безпосереднє застосування, зокрема у сфері кабельного телебачення. Характерною його рисою є також ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських правовідносин щодо володіння правами, які їм належать. Майнові права авторів і суб’єктів суміжних прав фактично стають товаром, який може вільно передаватися на основі цивільно-правових відносин.

Відносини, пов’язані з охороною і використанням об’єктів авторського права і суміжних прав, належать до предмета регулювання українського цивільного права. Авторське право розглядається як складова частина цивільного права, хоча авторські відносини й регулюються спеціальним законом.

З цього принципового положення випливає важливий теоретичний висновок, суть якого полягає в тому, що до авторських відносин, зокрема у сфері кабельного телебачення застосовуються ті правила, які мають загальний характер і розраховані на регулювання всіх цивільно-правових відносин.

Авторське право України становить не розрізнену сукупність чинних нормативних актів, а є системою законодавства про охорону авторського права і суміжних прав.

Цивільно-правовій охороні творчої діяльності та її результатів присвячена Книга четверта Цивільного кодексу України (набрала чинності з 1 січня 2003 р.), до якої увійшли загальні норми авторського права і суміжних прав. Її основне завдання – правове регулювання в одній з найбільших сфер суспільних відносин – інтелектуальній діяльності, результати якої охороняються в тому числі авторським правом та суміжними правами.

В ієрархії нормативних актів, присвячених регулюванню авторських відносин в