Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року, ратифікована Постановою ВР N від 23.12.93.

Головна мета Конвенції - створення універсального режиму для охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори на міжнародному рівні. Маються на увазі такі різновидності творів як письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.

В Конвенції досить чітко регламентується порядок публікації творів, оформлення авторства, конкретні гарантії матеріальних і нематеріальних прав авторів. У ній передбачається, зокрема, що період охорони авторського права не може бути коротше життя автора і 25 років після його смерті.

Приділяється увага правовим аспектам питань, пов'язаних з перекладом літературних творів. Встановлюється процедура видачі ліцензії-дозволу на переклад.

Для вивчення проблем, що стосується застосування і дії Конвенції, засновується Міжурядовий комітет. До його складу входять представники 12 держав-сторін Конвенції, визначені з урахуванням принципу справедливого географічного представництва.

Дія цієї Конвенції поширювалась і на Україні, оскільки колишній Союз РСР приєднався до неї в 1973 році. Рішення Верховної Ради з цього приводу є правовою підставою для продовження охорони прав українських авторів, сприятиме розширенню співробітництва України із зарубіжними країнами у цій сфері.

Правова охорона згідно норм Бернської конвенції. Найбільш значною міжнародною уго-дою в галузі охорони авторських прав є зазначена і багато разів переглянута Бернська конвенція про охорону літера-турних та художніх творів.

Згідно норм Бернської конвенції, яка виходить із принципу національного ре-жиму, автори, твори яких захищаються Бернською конвенцією в усіх країнах-чле-нах Союзу, за виключенням країни поход-ження твору, користуються правами, які відповідні закони налають зараз або бу-дуть надавати в майбутньому національ-ним авторам. Крім того, Конвенція гаран-тує в усіх країнах-членах Союзу, за винят-ком країни походження твору, спеціальне мінімальне право, наприклад, право на переклад, відтворення, розповсюдження, Переробки та кінематографічні адаптації тощо. Для здійснення прав та користуван-ня ними авторам не потрібно виконання будь-яких формальностей. Мінімальний строк охорони — 50 років після смерті ав-тора. Можна відзначити, що більшість цих положень знайшли своє втілення в Угоді про торгівельні аспекти прав на інтелекту-альну власність (Угода ТRIPS).

Іншим важливим міжнародним нормативним документом є Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав . Ратифікована Законом N 34/95-ВР від 27.01.95

Держави-учасниці цієї Угоди, виходячи з принципів і норм Загальної декларації прав людини, Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року, Алма-Атинської декларації від 21 грудня 1991 року, Меморандуму про взаєморозуміння з питання правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу РСР, які становлять взаємний інтерес, від 6 липня 1992 року, враховуючи сучасну роль авторського права у формуванні національного культурного потенціалу, в міжнародному культурному обміні, а також у розвитку рівноправних міждержавних торговельно-економічних відносин, прагнучи до дальшого розширення співробітництва в галузі взаємного обміну культурними цінностями шляхом використання творів науки, літератури і мистецтва, визнаючи за необхідне визначити умови і порядок взаємної охорони авторського права і суміжних прав, погодилися про наведене нижче:

Держави-учасниці забезпечують на своїх територіях виконання міжнародних зобов'язань, що випливають із участі колишнього Союзу РСР у Всесвітній конвенції про авторське право (в редакції 1952 року), виходячи з того, що дата набуття чинності зазначеною Конвенцією для колишнього Союзу РСР (27 травня 1973 року) є датою, з якої кожна Держава-учасниця вважає себе зв'язаною її положеннями. Ст. 1 Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав . Ратифікована Законом N 34/95-ВР від 27.01.95

Держави-учасниці застосовують Всесвітню конвенцію про авторське право (в редакції 1952 року) у відносинах між собою як до творів, створених після 27 травня 1973 року, так і до творів, що охоронялися за законодавством Держав-учасниць до цієї дати, на тих же умовах, які встановлені національним законодавством щодо своїх авторів.

Терміни охорони авторського права встановлюються відповідно до законодавства тієї Держави-учасниці, яка надає охорону, проте вона не зобов'язана забезпечувати охорону протягом терміну більш тривалого, ніж термін охорони, встановлений в іншій відповідній Державі-учасниці.

Держави-учасниці вживуть необхідних заходів для розробки і прийняття законопроектів, що забезпечують охорону авторського права і суміжних прав на рівні вимог Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Женевської конвенції про охорону виробників фонограм від недозволеного відтворення їх фонограм, Римської конвенції про охорону прав артистів-виконавців, виробників фонограм, організацій теле-радіомовлення. Ст. 3 Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав . Ратифікована Законом N 34/95-ВР від 27.01.95

Держави-учасниці сприятимуть створенню і функціонуванню національних авторсько-правових організацій у сфері управління авторськими правами на колективній основі, укладанню між цими організаціями угод про співробітництво.

Ця Угода відкрита для приєднання до неї інших держав, які раніше входили до колишнього Союзу РСР.

Начало формы

Конец формы

2.3 Порівняння законодавства України з іншими країнами

Спробуємо порівняти як регламентуються права організацій кабельного телебачення в Україні, Росії та за Римською конвенцією.

Стаття 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року N 3792-XII визначає майнові права організацій мовлення.

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким