5) ст.54 КМТ встановлює, що прийняття на роботу членів суднового екіпажу, їх права та обовязки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування в морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Кодексом, статутами служби на морських та риболовних суднах, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами, (контрактами). Тут лише дається перелік джерел, в яких формулюються права та обов’язки сторін трудового договору з участю членів екіпажу морського торговельного судна. Було б неправильно тлумачити ст.54 КМТ як дозвіл на застосування контрактної форми трудового договору;

6) частина третя ст.79 Основ законодавства про охорону здоров’я надає установам охорони здоровя, громадянам та їх об’єднанням право відповідно до законодавства самостійно укладати трудові договори (контракти) з іноземними фізичними особами про будь-які форми співробітництва в галузі охорони здоровя. Тут передбачена можливість укладення широкого кола договорів, у тому числі і трудових договорів у формі контрактів. Подібне право надається статею 30 Основ законодавства про культуру закладам, підприємствам, організаціям і установам культури, громадянам та їх обєднанням якщо укладений трудовий контракт кваліфікується як форма міжнародного культурного обміну [7];

7) стосовно стажистів нотаріусів ст. 13 Закону України “Про нотаріат” приписує визнання умови їх роботи трудовим контрактом, що ускладнюється між ним та приватним нотаріусом (державною нотаріальною конторою). Це, на мою думку, означає дозвіл на укладання контрактів з цією категорією працівників [12];

8) працівники, що приймаються за наймом підприємцями Однак слід мати на увазі наступне. Стаття 9 Закону України “Про підприємництво” у питанні щодо можливості укладання контракту при прийнятті працівників на роботу стосується усіх організаційних форм підприємництва і не обмежує таку можливість певною категорією працівників [2]. Разом з тим у таких випадках мають бути додержані положення ч.2 ст.23 КЗпП України про те, що строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк із врахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника чи в інших випадках.

9) з найманими працівниками товарної біржі ( стаття 12 Закону України “Про товарну біржу”. На товарній біржі всі працівники мають статус найманих. Отже, з усіма працівниками товарної біржі можуть укладатися трудові контракти [6];

10) з найманими працівниками колективного сільськогосподарського підприємства (стаття 19 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”;

11) з найманими працівниками селянсько (фермерського) господарства ( ст.22 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство) ;

12) з працівниками в галузі карантину рослин (ст.17 Закону України “Про карантин рослин”) [11];

13) з працівниками споживчих товариств, спілок споживчих товариств і підлеглих їм підприємств ( ст.14 Закону України “Про споживчу кооперацію”;

14) абзац шостий частини одинадцятої ст.5 Закону України “ Про телебачення та радіомовлення” надає право Голові Національної ради у питання телебачення та радіомовлення укладати контракти з працівниками апарату Національної ради [13]. Це правило можна б було розуміти таким чином, що воно тільки встановлює повноваження посадової особи, а не передбачає відповідно до частини третьої ст. 21 КЗпП України випадку, коли передбачається укладання трудових контрактів. Однак таке розуміння наведеної норми Закону, на мою думку, було б неправильним. Справа в тому, що іншої, крім цієї норми, правової підстави для укладання контрактів із працівниками апарату Національної ради у питаннях телебачення та радіомовлення немає. І якщо вважати, що абзац шостий частини одинадцятої ст.4 Закону України “Про телебачення та радіомовлення” встановлює лише повноваження посадової особи на укладання контракту, а не підставу для цього, то слід визнати, що це положення не повинне застосовуватися як таке, що немає предмета правового регулювання. Ближчим до букви Закону буде таке тлумачення абзацу шостого частини одинадцятої ст.5 Закону “Про телебачення та радіомовлення”, відповідно до якого він встановлює також і підставу для укладання контрактів і повноваження на їх укладання. При цьому до працівників апарату відносяться тільки посадові особи Національної ради. Робітники, службовці, що не володіють розпорядницькими повноваженнями, і працівники, що відносяться до категорії молодшого обслуговуючого персоналу, не можуть вважатися працівниками апарату Національної ради [13].

Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови №9 від 6 листопада 1992 р. “Про практику застосування судами трудових спорів” роз’яснив, що власник чи уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, встановлення контракту тільки в тому випадку, якщо він відноситься до категорії працівників, з якими згідно із законодавством можна укладати контракти.

Конституційний Суд україни дав офіційне тлумачення терміна “законодавство”, який вживається в ч.3 ст.21 КЗпП України, яким охоплюються закони України, діючі міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, Декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституцій і законів України. Контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативно-правовими актами.

З таким рішенням Конституційного Суду України можна й непогодитися. Здається, що судді припустилися помилки. Адже тим самим відкрито дорогу для безмежного широкого застосування контракту, який перш за все є строковим трудовим договором і цим вже знижує гарантії працівників. Не всі судді Конституційного Суду України дійшли одностайної думки. Зокрема, Савенко М.Д., що таким своїм рішенням Конституційний Суд не тільки не зняв непорозуміння у застосуванні терміна “законодавство”, а, навпаки, ускладнив