притаманні тільки опосередковані правила регулювання трудових відносин. Одним з таких є врахування волі кожної із сторін дії трудового правовідношення. Воля сторін є вирішальним фактором при укладанні контракту. Такою ж вона залишається і при його припиненні. Якщо звернутися до ст. 36 КЗпП України, то можна дійти висновку, що за деякими винятками критерієм класифікації підстав припинення трудового договору є воля сторін, яка знаходить виявлення у різних формах: погодженні, вимозі, ініціативі, згоді, відмові тощо. Розширення сфери застосування дії контракту як підстави виникнення трудових правовідносин, зробило необхідним включення до законодавства норми, що встановлює додаткові підстави його припинення. Саме ця обставина, тобто правова можливість сторін визначити в контракті умови та порядок його розірвання, потребує з’ясування того, як співвідносяться погодження сторін та ініціатива працівника і власника або уповноваженого ним органу при розірванні контракту.
Контракт як відокремлення цілого, як особливість загального за об’єктивними законами відображає властивості останнього. Тому при його укладенні діють загальні норми законодавства про працю, які регулюють зміни та припинення трудового договору. Але в контракті можуть визначатися і свої, притаманні тільки йому, додаткові умови припинення дії контракту як достроково, так і по закінченні строку[45,ст.139].
Безперечно, підприємства заінтересовані в тривалій роботі працівника. Поряд з тим власник вдається до звільнень тих працівників, які з тих чи інших причин (як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру) перешкоджають розвитку виробництва, гальмують його або заподіюють шкоду підприємству.
У той же час працівник зацікавлений у продовженні роботи на підприємстві, поки вона є для нього цінністю з матеріальної та моральної сторони. Саме тому він бажав би мати можливість безперешкодно залишити роботу, котра більше його не влаштовує та перейти на іншу, котра відповідала б його устремлінням та здібностям.
На перший погляд між інтересами власника та праціваника у питанні про припинення трудового договору є протиріччя. Але це тільки на перший погляд. З моє точки зору, саме контрактна форма залучення праціваника у процес праці дає реальну можливість поєднювати інтереси обох сторін, хоча досвід ряду країн свідчить про багатоманітність шляхів перетворення такої можливості у дійсність.
У поєднанні інтересів власника та працівника важлива роль належить думці про гарантованість тривалої праці, що робить її більш ефективною, забезпечення взаємної зацікавленості сторін у стабільності трудових правовідносин, знімає питання про припинення трудового контракту з багатьох підстав. При цьому, визначаючи зміст контракту, вони обомовлюють різні форми матеріального і морального заохочення, а також соціально-культурні та житлово-побутові пільги [44, ст.67].
Але таку сприятливу ситуацію, коли є взаємна зацікавленість працівника та власника один в одному, вдається створити незавжди. Трапляється, що інтереси підприємства та працівника щодо продовження трудових відносин, мають розбіжності. Наприклад, працівника не задовольняє робота або умови праці, умови матеріального і соціально-побутового стимулювання, і він бажав би змінити місце роботи. Але підприємству даний працівник потрібен, воно зацікавлене в продовженні, а не в припиненні трудового договору. Непорозуміння інтересів власника та підприємства, за яким працівник бажає звільнитися, а власник заінтересований у продовженні трудових відносин з ним, безперечно, вирішується на користь працівника. Будь-яке інше рішення не відповідало б принципу свободи договору, не забезпечувало б права працівника на вибір місця і роду занять. Власник, мабут, повинен вжити заходів до усунення причин, які викликали прохання про звільнення. Таку можливість надає контрактна система найму, коли до змісту контракту вносяться зміни або додаткові умови, які відповідають вимогам працівника. Тільки таким шляхом може бути досягнуто поєднання інтересів обох сторін.
У свободі розірвання трудового договору з ініціативи працівника проявляється важливий принцип – вільний вибір трудової діяльності. Держава залишила у своїй компетенції та законодавчо закріпила обовязкові норми гарантії, направлені на захист прав та інтересів працівників. До них належить положення статей 9, 38, 39 КЗпП. Норми гарантій повинні бути обов’язковими для власника в тому розумінні, що пільги і гарантії, встановлені в законодавстві погодженням між наймачем та працівником, змінювати в сторону їх зменшення не можна.
Якщо згода між власником та працівником з цього питання все-таки не була досягнута, то звільнення проводиться згідно зі ст.38 або ст.39 КЗпП України.
Можлива і зворотна ситуація: підприємство бажає позбавитись послуг працівника, але останній не хоче залишати роботу, він зацікавлений в продовженні трудового договору. На відміну від працівника, повністю вільного у вирішенні питання про припинення договору за своєю ініціативою, власник може розірвати договір тільки згідно з підстав, встановлених в контракті або чинним законодавством. Останнє містить вичерпний перелік можливих підстав для звільнення працівника за ініціативою власника. Положення ст.40 і ст.41 КЗпП можуть бути застосовані і при розірванні контракту.
В змісті контракту можуть бути обумовлені і додаткові умови його припинення, які не визначені КЗпП України, але вони не повинні погіршувати становище працівника.
Причини, порядок і наслідки дострокового розірвання контракту як за ініціативою однієї із сторін, так і за їх згодою, повинні чітко обумовлюватися
Таким чином, припинення трудового контракту може бути визнано правомірним лише в тих випадках, коли є указані в законі чи в самому тексті контракту підстави.
Стаття 36 КЗпП України називає такі підстави припинення трудового контракту:
1.Угода сторін. Для припинення контракту необхідна взаємна згода сторін. Іншими славами, звільнення з цього приводу допустиме, коли обидві сторони виявили бажання розірвати контракт і жодна із них не має претензій одна до одної. При досягненні домовленості між робітником і роботодавцем контракт припиняється в термін, визначений сторонами. Анулювання домовленості теж допускається при взаємній