Потрібно відмітити, що одні умови в трудовому контракті встановлюються угодою сторін, інші містяться в законі й у силу укладання контракту стають його умовами.

До умов, які передбачає законодавство, належать ті, що поширюються на працівника в зв’язку прийняттям його на певну роботу чи посаду. В деяких випадках вони можуть конкретизуватися сторонами в межах, встановлених законом.

Умови контракту мають конфіденційний характер. Якщо доступ до них мають посадові особи роботодавця, вони не мають права розголошувати останні [44ст.148]. Обов’язок щодо забезпечення конфіденційності покладається на роботодавця ( а саме на особу, яка має право наймати та звільняти працівників). Слід зазначити, що вимоги конфіденційності не поширюються на умови контракту, які регулюються чинним законодавством, щодо органів, які здійснюють контроль за їх дотриманням. Це зафіксовано у п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 “Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору”.

Умови договору, які встановлюються угодою сторін, поділяються на необхідні і додаткові [45,ст.139]. До необхідних умов належить три наступні: про місце роботи (підприємство, установа, організація або його певний підрозділ), про трудову функцію (посада, спеціалність, кваліфікація, професія), про строк роботи. Безпосереднє робоче місце працівника на підприємстві, якщо таке необхідне для виконання умов контракту, визначається роботодавцем.

В угоду про строк роботи входить час, з якого працівник розпочне виконання трудових обов’язків, та термін дії контракту. Строк роботи залежить від досягнутої сторонами домовленості.

Контракт може бути укладений з працівником, який поступає на основну роботу, а також з працівником, який буде працювати за сумісництвом [30]. Контракт оформлюється в двох екземплярах, які мають одинакову силу.

Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу працівника з дати, встановленої в контракті за згодою сторін.

19 січня 1995 р. до КЗпП України були внесені суттєві зміни щодо умов укладання строкового трудового договору. Стаття 23 була доповнена частиною другою. Пленум Верховного Суду України в постанові №18 від 26 жовтня 1995 р. “Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів” у п.2 підкреслив, що відсутність зазначених умов (ч.2ст.23 КЗпП України) щодо строкового трудового договору є підставою для визнання його недійсним в частині визначення строку. Це також є підгрунтям для визнання недійсним трудового договору в частині застосування такої його форми як трудовий контракт. Тобто Пленум Верховного Суду зазначив, що трудовий контракт необхідно вважати особливим видом трудового договору, однією з особливостей якого є строковий характер. Таке розуміння контракту, на мою думку, не відповідає правовій суті цього виду договору.

Фахівці в галузі трудового права дотримуються різних точок зору стосовно правової природи трудового контракту. Так, на думку С.Н.Прилипко, законодавець проводить границю між трудовим договором і контрактом, тобто протиставляє трудовий договір контракту., але будь-яких аргументів у підтвердження сказаного не приводить.

Оригінальну точку зору висловлює один і з вчених в галузі трудового права Російської Федерації А.С.Пашков. Він відмічає: “Трудовий контракт у вузькому розумінні – особливий різновид трудового договору, що займає проміжну ланку між договорами трудового найму і договорами про спільну діяльність”.

На мій погляд, трудовий контракт слід розглядати як окремий, специфічний вид трудового договору. На відміну від звичайного строкового трудового договору робота, що виконується за контрактом, як правило, є постійною, а не тимчасовою. Встановлення строку обумовлене не характером виконуваних обов’язків, а їх орієнтацію на конкретну, заздалегідь поставлену і визначену мету, досяжну в певний період часу.

Різний підхід до правової проблеми регулювання трудових відносин, що виникають на основі контракту, обумовлює складні юридичні наслідки при використанні його на практиці.

Якщо розглядати трудовий контракт як різновид строкового трудового договору, тоді працівники, які його уклали, потрапляють в невигідне становище. Керівник завжди має можливість позбавитися від небажаного працівника як до, так і післшя закінчення строку дії контракту. При чому в обох випадках практично неможливо довести незаконність дій роботодавця, оскільки, по-перше, в контракті можуть бути передбачені додаткові, порівняно з КЗпП України його розірвання; по-друге, закінчення терміну дії контракту є законною підставою для звільнення працівника за п.2 ст.36 КЗпП. Тому, вважаю, що контрактна система, що грунтується на строковому характері трудових відносин, безумовно, посилює залежність працівника від роботодавця

Визнання ж контракту особливим видом трудового договору, специфічною угодою про працю передбачає можливість укладення його на невизначений строк, що значно зміцнює трудові права працівників [44, ст.35]. При цьому весь час виконуються додаткові умови, передбачені контрактом, вигідні для обох сторін. Якщо ж сторони виконали їх, то вони можуть внести зміни в контракт, обумовивши інші додаткові умови. Тому безстроковий контракт є основою для формування стабільних трудових відносин, в яких повинні бути зацікавлені обидві сторони, важливий засіб зміцнення гарантій трудових прав працівників.

Незалежно від підходу до питання про правову природу контракту, при укладанні його на певний строк або на строк виконання певної роботи головним залишається взаємна згода сторін.

Однією з головних позицій контракту є оплата праці [15]. Пункт 11 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників передбачає, що умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначається угодою сторін. Розмір виплат не може бути меншим, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежить від виконання умов контракту