в тому, що законодавець спочатку застосовує юридичні критерії класифікації умов контратку і говорить, що в контракті можуть встановлюватися права та обов’язки, відповідальність, а потім використовує змістовні (соціальні) критерії класифікації умов контратку і називає умови матеріального забезпечення та організації праці працівників. Очевидно, умови матеріального забезпечення та організації праці в контракті не можуть бути виражені інакше, як через права, обов’язки та відповідальність сторін. Виходить, що законодавець допустив повторення того самого правила, виклавши його при цьому іншими словами. Допустивши в становлення в контракті прав та обов’язків, відповідальності обох сторін контракту, законодавець одразу спеціально зазначає на ті права та обовязки, які він вважає допустимим визначити в контракті, на права та обов’язки, що виражаються в умовах матеріального забезпечення та організації праці працівників. Тому контракти не можуть встановлювати, наприклад, права та обов’язки, що стосуються охорони праці.
10.Особливістю трудового контракту є те, що в ньому може визначатися строк його дії. Підкреслю, що контракт не обов’язково повинен укладатися на визначений строк. Право його сторін – визначати чи не визначати в ньому конкретний строк.
Позбавитись негативних тенденцій в правовому регулюванні трудового контракту і порушенні трудових прав працівників можливо на основі посиленого контролю і нагляду за дотриманням законодаства про працю зі сторони правоохоронних органів, Міністерства праці і соціальної політики, в тому числі їх структурних підрозділів в регіонах, притягнення до відповідальності власника або у повноваженого ним органу, який ігнорує порядок застосування контрактної форми трудового договору.
Потрібно також відмітити, що трудовий контракт, будучи особливою формою трудового договору , направлений на :
1.Проведення ефективної кадрової політики.
2.Забезпечує умови для ініціативи і самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей та професійних навичок.
3.Підвищення взаємної відповідальності сторін.
4.Правову і соціальну захищеність працівника.
Я вважаю, що українське законодавство про контракти в цілому відповідає сучасним вимогам і є значним кроком вперед у формуванні механізму регулювання трудових правовідносин. Але необхідне подальше його вдосконалення, що дозволить ефективніше вирішувати розбіжності в трудовій сфері.
На мою думку, за трудовими контрактами велике майбутнє, бо вони пропонують гнучку систему регулювання трудових правовідносин, що не можна сказати про бестрокові трудові договори. Тому, я вважаю за потрібне внести такі пропозиції.
1.Законодавець повинен створити нормативно-правову базу, яка б регулювала додаткові умови контратку, які не передбачені чинним законодавством. Хоча ст.9 КЗп П України вказує, що умови контракту не повинні погіршувати становища працівників, та, на жаль, на сьогоднішній день багато керівників підприємств ігнорують це положення. Тому, я вважаю, його потрібно регулювати на більш жосткішому законодавчому рівні.
2.Потрібно вирішити більш детальніше питання про сферу застосування контракту за погодженням сторін, при цьому, особливо, враховувати інтереси працівника в ситуації, коли він відмовляється від укладання строкового договору (контракту) і хоче працювати за безстроковим трудовим договором, так як не належить до числа працівників, з якими обов’язково повинен бути укладений трудовий контракт
3.Всім відомо, що на сьогоднішній день в трудовому контракті дуже часто вказується далеко не той розмір заробітної плати, яка повинна виплачуватися спеціалісту і була оговорена при прийомі на роботу. Таким чином власник, порушуючи чинне законодавстов про працю, захищає тільки свої інтереси. Тому компетентним органам варто подувати, як захистити працівника у такій ситуації.
4.На сьогоднішній день спостерігається тенденція витіснення трудовим контрактом безстрокового трудового договору. Я вважаю, що це, в першу чергу порушує норми чинного законодавства, а також трудові права працівників. Потрібно передбачити на законодавчому рівні відповідальність за незаконне діяння.
Cписок використаної літератури:
1.Конституція України.
2.Закон України “Про підприємництво” від 7.02.91. – Свое дело. Сборник систематизированого законодательства. Приложение к газете «Бизнес». – 2002, №11/ 1, с.6.
3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91. – Бюллетень законодавства і юридичної практики. – 2002. - №5. С.23.
4.Закон України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.09.91. – Зібрання законодавства України. – т.1, 1(3) 12. – Із змін. від 17.02.2000; 07.12.2000; 26.04.2001; 11.07.2001;07.02.2002.
5.Закон України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.92. – Зібрання законодавства України. – т.4, 4(3) 2. – Із змін. від 06.04.2000; 26.04.2001; 10.01.2002; 07.02.2002.
6. Закон України “Про товарну біржу” від10.12.91. – Зібрання законодавства України. – т.3, 3(3) 10. – Із змін від10.01.2002; 07.02.2002.
7.Закон України “Основи законодавства України про культуру” від14.02.92.. – Зібрання законодавства України. – т.3, 3(3) 23. – Із змін. від 07.12.2000; 04.10.2001; 20.12.2001.
8.Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.92. – Зібранння законодавства України. – т.5, 5(3)3.
9.Закон України “Про адвокатуру” від19.12.92. – Зібрання законодавства України. – т.5, 5(3)13. – Із змін. від 6.07.2000; 07.02.2002.
10. Закон України “Про селянське (фермерське) господарство від 22.06.93. – Зібрання законодавства України. – т.3, 3(3) 18. – Із змін. від 02.11.2000; 10.01.2002; 07.02.2002.
11.Закон України “Про карантин рослин” від 30.06.93. – Зібрання законодавства України. – т.36, 6(3) 11.
12.Закон України “Про нотаріат” від 02.09.93. – Зібрання законодавства України. – т.7, 7(3) 2. – Із змін. від10.01.2002.
13.Закон України “Про телебачення та радіомовлення” від 21.12.93. – Зібрання законодавства України. – 8, 8 (3)9. – Із змін. від 13.09.2001; 10.01.2002
14.Закон України “Про фізичну культуру і спорт” від 24.12.93. – Зібрання законодавства України. – т.8, 8(З)15. – Із змін. від21.06.2001.
15.Закон України “Про оплату праці” від 24.03.95. – ВВРУ. – 1995. - №17. – Ст.121. – Із змін. від 21.01.97; 01.06.2000;19.10.2000; 11.07.2002.
16. Закон України “Про зв’язок” від 16.05.95. – Бюллетень