Закон забороняє укладати трудові контракти з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана йому за станом здоров’я (ст.24 КЗпП України). Законодавством передбачений перелік робіт, прийом на які дозволяється тільки після обов’язкового медичного огляду.

В трудовому контракті особливо чітко мають бути визначені ті додаткові його умови, які не передбачені чинним законодавством, але разом із тим не погіршуюють становища працівника.

В чому ж полягає значення правильного оформлення трудового контракту? Можна виділити декілька наслідків недотримання вимог укладання трудового контракту:

1.Недотримання письмової форми трудового контракту тягне за собою визнання його недійсним.

2.Не чітке визначення в трудовому контракті обов’язків працівника, які він повинен виконувати, може привести до нав’язування роботодавцем додаткових умов праці. Отже, працівник має повне право відмовитись від роботи, яка не передбачена трудовим контрактом, власник не має права застосовувати до нього певні санкції.

3.Особливо слід серйозно віднестися до питання матеріальної відповідальності передбаченої в трудовому контракті. При цьому потрібно врахувати те, що у разі коли розмір названої відповідальності був визначений в укладеному з працівником контракті, то він покладається на нього у відповідності з умовами останнього. Якщо ж про матеріальну відповідальність у контракті не йшлося, то працівник може її нести тільки у випадках, передбачених чинним законодавством.

4.Слід звернути увагу і на термін укладаняя трудового контракту та підстави його розірвання, а особливо дострокового на вимогу працівника. Багато роботодавців, щоби в першу чергу захистити свої інтереси та інтереси підприємства, в трудових контрактах передбачають матеріальну відповідальність у чітко визначеному розмірі у випадку дострокового розірвання трудового контракту на вимогу працівника. Якщо ж такого пункту в угоді не має, а власник вимагає відшкодування матеріальної шкоди за дострокове розірвання трудового контратку, то така вимога є незаконною, бо не передбачена ані чинним законодавством, ані трудовим контрактом.

5.Важливим питанням для працівника і для роботодавця є обговорення питання про заробітну плату та фіксування цього пункту в конракті. На жаль, на сьогоднішній день багато роботодавців вказують у трудовому контракті не дійсний розмір заробітної плати, а в своїх інтересах тільки окрему її частину (далеко не ту, яка є насправді). Отож, при виникненні певного спору чи у випадку звільнення працівника за п.1 ст.40 КЗпП України, працівнику важко довести дійсний розмір його заробітної плати.

6.В трудовому контракті можуть бути передбачені додаткові підстави розірвання його розірвання з ініціативи роботодавця (наприклад, такі як вживання нецензурних слів). Конкретна визначеність їх у трудовому контракті тільки дає право роботодавцю розірвати трудовий контракт за його ініціативою достроково. Тому працівник повинен зважити також на цю обставину.

На мою думку, всі вище перераховані пункти та багато інших свідчать про те, що в першу чергу правильність оформлення трудового контракту має велике значення для працівника, а вже потім для власника чи уповноваженого ним органу . Але як працівникові так і роботодавцеві потрібно бути уважними при складанні та підписанні цього договору, інакше порушення чинного законодавства може привести до негативних наслідків.

Отже, підсумовуючи викладене у цьому розділі потрібно зазначити, що трудовий контракт – особливий вид трудового договору, що укладається за спеціальними правилами. Він широко застосовується у країнах з ринковою економікою. Найм по контратку, як відносно нова правова модель підбору кадрового персоналу для підприємств усіх форм власності, знайшла своє відображення і в законодавстві про працю України. Як особлива форма трудового договору трудовий контракт самостійно визначає термін дії, права, обовязки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, порядок розірвання та інше. Але головна соціальна небезпека трудового контратку полягає саме у його строковому характері. Та і на сьогоднішній день, залишається ще проблема у примусовому його застосуванні, коли чинним законодавством визначена ця сфера.

Розділ ІІ Сфера застосування трудового контракту.

2.1. Обов’язкове застосування трудового контракту.

В теоретичному та практичному аспектах однією із неурегульованих проблем варто признати питання, що стосується сфери застосування контрактної системи найму і кола осіб, тобто суб’єктів правовідносин, що виникають на базі трудового договору. Чітке визначення сфери застосування і учасників контракту як особливої форми трудового договору має велике значення, бо від цього залежать трудові права працівників, зайнятих в різних галузях економіки України.

Як підкреслюється в ст.21 КЗпП, сфера застосування контракту визначається законодавством. Однак вивчення цього питання і правозастосувальної практики свідчить про те, що на жаль, на практиці домінують не закони, а багаточисельнів підзаконні акти; відсутня систематизація законодавства, що регулює контрактну форму найму. На сьогодні існує більше сорока нормативно-правових актів, які присвяченій цій проблемі. Однак вони знаходяться в різних джерелах, підзаконні акти інколи суперечать один одному і законам.

Звичайно, що поява у вітчизняному трудовому праві інституту контракту, що укладається при прийнятті на роботу, в принципі, не передбачала загального поширення цієї форми трудового договору. За логікою речей така фома трудового договору може застосовуватися в окремих, виняткових випадках, і в силу цієї винятковості законодавець і дозволив сторонам трудового договору у формі контракту самим встановлювати їх права, обов’язки та відповідальність. Однак законодавець не став додержуватися логіки при визначенні кола працівників, з якими можуть бути укладені контракти. Сьогодні ми маємо випадково створений набір правових підстав для укладання контрактів. Крім того, сама природа трудового права як галузі права, покликаної захищати інтереси працівників, відштовхнула і законодавчу і правозастосовчу практику, і вчених до висновку про те, що при укладанні контракту все-таки повинне додержуватися правило ст.9 КЗпП України про недопустимість погіршення становища працівника