Цивільна-правова відповідальність за своєю природою носить майновий (компенсаційний) характер. Норми, що містяться в Цивільному Кодексі, зокрема в статтях 129 і 169 виражають принцип обмеженості використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. Стаття 129 ЦК України вказує на те, що валютні цінності (іноземна валюта) можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Стаття 169 також вказує на принцип обмеженості використання іноземної валюти в Україні, зокрема в ній зазначається, грошові зобов’язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в українській валюті. Вираз і оплата зобов’язань в іноземній валюті допускається у випадках і у порядку встановленими чинним законодавством України.

Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання, то вона передбачена статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона має преюдиціонарну, тобто превентивну функцію. Тепер за незаконні скуповування, продаж, обмін та використання валютних цінностей як засіб платежу або застави застосовується тільки адміністративна відповідальність. Дії, що вказані в статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі від 30 до 44 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. Предметом валютного регулювання і валютного кон-тролю, а отже і предметом правопорушень, відповідаль-ність за які передбачена ст. 162 КпАП є валютні цінності. Перелік валютних цінностей подається в ст. 1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю".

Деякі санкції визначені валютним законодавством носять характер фінансових. Про характер певних правопорушень і відповідальності за них можна судити виходячи з ст.16 Декрету. Фінансові порушення кредитно-фінансових установ передбачені валютним законодавством Злочин і кара: Що чекає порушників валютного законодавства // Закон і бізнес. - 29 жовтня 1997 р.. До них, зокрема, належать: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій без генеральної чи інди-відуальної ліцензії Національного банку України; незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень рези-дентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до про-дажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банками функцій валют-ного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін. За вказані вище порушення передбачені такі санкції: штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінно-стей, на суму яких відбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Знову ж таки враховуючи обмеженість роботи хочу сказати, що конкретні види правопорушень, відповідальність і санкції за них, порядок зстосування санкцій, порядок оскарження дій щодо накладення санкцій передбачені у Положенні НБУ «Про валютний контроль».

В сфері валютного законодавства існують також спеціальні санкції, які застосовуються до порушників встановленого порядку зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) поряд з майновою та кримінальною відповідальністю. Оскільки ЗЕД також регулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає, що було б доречно включити цей різновид відповідальності до даного питання.

За порушення встановленого законодавчими актами України порядку здійснення ЗЕД крім майнової та кримінальної відповідальності статтею 37 Закону «Про ЗЕД» встановлено два різновиди спеціальних санкцій: індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1 статті 37 Закону «Про ЗЕД». Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД» усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законів України тільки на умовах та в порядку зазначених законами України.

Обмеженя передбачені в законодавстві інших країн щодо володіння своїми громадянами валютними цінностями за кордоном.

Останнім часом в багатьох країнах постає питання відтоку капіталу та відмивання грошей набутих нелегальним шляхом. Нижче буде наведено декілька прикладів таких обмежень.

Влада США жадає від своїх громадян звітності
про закордонні рахунки. Американський уряд має намір суворо домагатися дотримання закону, що зобов'язує громадян звітувати про рахунки в закордонних банках. Кожен американець, у якого на рахунку за кордоном знаходиться в цілому більше $10 тис., зобов'язаний сповістити про це податкові органи. Однак більшість громадян США ігнорує цей закон. За оцінками міністерства фінансів, звіти надають тільки 20% американців, у яких є рахунки в закордонних банках Бизнес, газета украинской буржуазии - №18 (485), 06 травня 2002 р..

Росіяни можуть вільно відкривати рахунки за кордоном. З 2 жовтня 2001 року в Росії набрала чинності Інструкція Центробанку, відповідно до якої будь-який громадянин Росії може безперешкодно відкрити рахунок в іноземному банку. Після відкриття рахунку громадянинові Росії дається місяць для того, щоб повідомити про відкриття рахунку в податкову інспекцію і дати підписку про надання даних про розмір свого внеску на першу вимогу. Переказувати гроші на рахунок в іноземному банку російські бізнесмени зможуть через Ощадбанк і інші місцеві банки. Серед документів, що російський банк зобов'язаний вимагати при перерахуванні грошей на цей закордонний рахунок, фігурує й один з екземплярів повідомлення, на якому податкова інспекція ставить свою оцінку. Банк, що погодиться перевести за кордон гроші громадянина без такої оцінки, може бути покараний з боку Центробанку аж до відкликання ліцензії.

Незважаючи на усю суворість, що супроводжує відкриття іноземного