Грабіж з об”єктивної сторони виражається у відкритому викраденні – вилученні чужого майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють те, що вчиняється. При цьому винний також усвідомлює, що його дії помічені, усвідомлюються цими особами, але ігнорує це. Якщо винний помиляється і вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені, він відповідає за грабіж; якщо ж ситуація зворотна – особа вважає, що його ніхто не бачить, але насправді за ним стежать , то вчинене вважається крадіжкою. Грабіж матиме місце і в тому випадку, якщо викрадене, почате таємно, переросло у відкрите (наприклад, при вчинені винним крадіжки несподівано з”явився сторож, але винний ігнорує це , і, схопивши викрадене, тікає.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу, усвідомлює цю обставину. До таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника.

З об”єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:

Частина 2 ст.186 передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під таким насильством розуміється як фізичне насильство – обмеження волі потерпілого або інших осіб (зв”язування, замкнення в певному приміщенні), нанесенні ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, так і психічне насильство – погроза застосувати вказане фізичне насильство. Такий грабіж має додатковий безпосередній об”єкт – свободу і тілесну недоторканність особи. Більш небезпечне насильство до потерпілого утворить склад розбою.

Насильство при грабежі у більшості випадків застосовується з метою вилучити майно, а тому передує вилученню. Але насильство може застосовуватися і для утримання вже вилученого майна, тобто слідувати за вилученням (наприклад, винний, скориставшись тим, що продавець вийшов до підсобного приміщення, з прилавка магазина викрав річ. Продавець, помітивши злодія, намагався її відібрати, але винний утримуючи річ, наніс кілька ударів продавцю і з викраденним зник). Якщо ж насильство застосовується тільки з метою уникнути затримання, то грабежу, поєднаного з насильством, не буде (наприклад, винний кинув відкрито викрадену річ і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати).

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем.

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щобвідібрати у потерпілого річ, предмет (наприклад, вирвав з рук сумку, зірвав з голови шапку тощо). У цих випадках насильство до потепілого не застосовується, тому грабіж-ривок кваліфікується за ч.1 ст.86.

Суб”єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб”єктивна сторона характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотив.

Всі інші кваліфікуючі ознаки грабежу (повторність, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення, завдання значної шкоди, а також у великих і особливо великих розмірах, організованою групою) аналогічні тим, що відносяться до крадіжки.

Грабіж вважається закінченим з моменту вилучення майна і отримання початкової можливості розпорядитися ним як своїм власним.

2. Відмінність грабіжу від крадіжки та розбою.

Розбій - найбільш небезпечним злочином проти власності. Його обов”язковим додатковим об”єктом виступають життя і здоров”я потерпілих.

Об”єктивна сторона розбою полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Насильство носить реальний характер: здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого , короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого від грабежу.

Під фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров”я розуміється легке тілесне ушкодження, що спричинилокороткочасний розлад здоров”я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодження, замах на вбивство, вбивство. Однак слід відмітити, що замах на вбивство і вбивство, що супроводили розбій, не охоплюються цим складом і вимагають додаткової кваліфікації за відповідним пунктом ч.2 ст. 115.

До насильства як обов”язкової ознаки розбою відноситься і насильство, небезпечне для життя в момент заподіяння. Специфіка його у тому, що реальна небезпека для життя існує для потерпілого лише в момент застосування насильства, фактично воно не приводить до настання смерті.

До такого насильства відносяться також дії, що не призвели у конкретному випадку до будь-яких наслідків, але містили реальну небезпеку для життя в момент їх вчинення. Наприклад, здушення шиї, застосування електроструму, скидання з висоти тощо. Фізичне насильство може бти як відкритим, так і таємним (нанесенняудару потерпілому, який спав). Психічне насильство – це погроза заподіяти вказане фізичне насильство або погроза вбивством. Тому додаткової кваліфікації за ст. 129 тут не потрібно. Насильство при розбої є способом заволодіння майном і, як правило передує йому. Однак воно може застосовуватися і