відміну від вільного розірвання трудового договору на невизначений строк строковий трудовий договір (ст.39 КЗпП) може бути розірваний на вимогу працівника лише у разі хвороби працівника або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового договору та інших поважних причин, передбачених ст.38 КЗпП про які йшлося вище. Залишення працівником роботи за строковим трудовим договором без поважних причин вважається порушенням трудових обов`язків і може потягти звільнення але вже з ініціативи власника (ст.40 КЗпП), що звичайно, є небажаним для працівника. Таким чином у законодавстві захищається стабільність і обов`язковість щодо зобов`язань строкового трудового договору.
5.Переведення працівника з його згоди на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду( п.5 ст.36 КЗпП). Теж є по суті розірванням трудового договору з ініціативи працівника, про те, як бачимо законодавець передбачив самостійну підставу для такого звільнення. Порядок переведення передбачає дотримання наступних умов:
1.Заяви працівника з прохання про переведення на інше підприємство;
2.Згоди на таке переведення власника підприємства, на якому працює працівник;
3.Згоди на переведення власника підприємство на яке переводиться працівник.
Якщо працівник просить звільнити його у зв`язку з переходом на виборну посаду, мають бути надані документи про факт обрання на таку посаду. При відсутності доказів звільнення проводиться у порядку, встановленому в ст.38 КЗпП, тобто за власним бажанням.
Потрібно звернути увагу на те, що в умовах приватизації зміна власника підприємства є зміною сторони трудового договору. При перетворенні державного підприємства в акціонерне, колективне, орендне має місце фактично ліквідація одного підприємства і створення нового, тому переведення працівників на таке знову створене підприємство вимагає обовязкової їх згоди. Але, мабуть, потрібно одержати і згоду іншої сторони-роботодавця? Про те чинне законодавсвто інакше врегульовує таку ситуацію. При зміні власника підприємства, а також при будь-якій його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується, припинення трудового договору з ініціативи власника можливе лише у разі реального скорочення чисельності або штату працівників (ч.3 ст.36КЗпП). Ця норма захищає права працівника, про те не можна не бачити, що вона обмежує права власника у питанні самостійно здійснювати найм працівника. Таке положення суперечить суті і свободі трудового договору, коли його зміст визначається сторонами. За умови зміни власника відбувається зміна сторони трудового договору, видається трудові договори з усіма працівниками, мають бути переукладені.
Не допускається звільнення працівника приватизованого підприємства з ініціативи нового власника або уповноваженого ним органу протягом 6 місяців від дня переходу до нього права (ст.26 Закону України від 19 лютого 1997р. “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”).
Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
Трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можуть бути розірвані власником лише за підставами, визначеними законом і з дотриманням визначеного в законі порядку.
Загальні підстави для звільнення з ініціативи власника передбачені у ст.40 КЗпП. За цими підставами може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим договором.
1.Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутсво або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
2.Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
3.Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
4.Прогул ( в томуц числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
5.Нез`явлення на роботі на роботу протягом більше як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
6.Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
7.Поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного чи токсичного спяніння.
8.Вчинення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набраз законної сили чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу.
Крім перерахованих вище загальних підстав, законодавсто передбачає і додаткові підстави, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника з деякими категоріями працівників, а саме:
1.Одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівним працівником: керівником підприємства, установи, організації, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, із службовими особами державної контрольно-ревізійної служби і органів державного контролю за цінами.
2.Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
3.Здійснення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовжненням даної роботи.
Підставою припинення трудового договору може бути ініціатива третіх осіб. Це відбувається у таких випадках:
Набрання законної сили вироком суду, яким працівник засуджений ( крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт, не за місцем роботи або