Норми права надають експерту-бухгалтеру можливість вивчати матеріали справи, які стосуються предмета експер-тизи. Як правило, ці матеріали відображають ті факти гос-подарської діяльності, що потребують дослідження у зв'язку зі зміною обставин або з виникненням нових обставин у процесі розслідування.

У разі недостатності наданих слідчим матеріалів експерт-бухгалтер має право клопотатися про надання йому додаткових документів, необхідних для дання висновку. Необхідно пам'ятати, що за законом збір і надання матері-алів для експертизи покладено на особу, яка призначила експертизу, а проведення дослідження їх належить до ком-петенції експерта. Функції збору матеріалів та їх експерт-ного дослідження суворо розмежовані, поєднання їх в од-ній особі законом не допускається.

При недостатності матеріалів для проведення судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер не має права звертатися за ними до підприємств, організацій, окремих громадян, тобто брати на себе функції збору доказів. У та-ких випадках він звертається до особи або органу, що при-значили експертизу, з клопотанням про надання йому не-обхідних додаткових матеріалів.

У разі відхилення клопотання експерт зобов'язаний по-відомити слідчого у письмовій формі про неможливість проведення експертизи з усіх або окремих питань. Після задоволення клопотання експерта-бухгалтера слідчим ви-носиться постанова про доповнення переліку переданих на експертизу матеріалів.

Користуючись своїми правами, експерт-бухгалтер у ви-сновку експертизи може вказувати ті факти, з приводу яких йому питання не ставилися, але які можуть мати значення для справи. Норми чинного законодавства виходять з того, що орган розслідування при визначенні кола питань, що по-требують дослідження, не завжди може враховувати можли-вості експертизи, і тому експерту надано право викладати у висновку відомості про факти, з'ясування яких не було перед-бачено завданням. Ці факти відповідали таким вимогам:

- не виходити за межі спеціальних знань експерта,

- мати значення для тієї справи, з якої проводиться
експертиза.

З дозволу особи або органу, які призначили судову екс-пертизу, експерт-бухгалтер може брати участь у проведенні слідчих дій, а також ставити допитуваним особам питання, що стосуються предмета судової експертизи. При прове-денні слідчих дій експерт-бухгалтер має право клопотатися про те, щоб у протокол слідчих дій або судового розгляду було внесено істотні для експертизи обставини справи. За-питання експерта-бухгалтера і відповіді допитуваних осіб фіксують у протоколі допиту або протоколі судового засідання, що дає можливість експерту в разі потреби уточняти свої висновки з окремих питань.

Згідно із законом експерт має право оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують його права. Необхідно зазначити, що подібні скарги - явище дуже рідке, оскільки у правильному виконанні експертом своїх функцій зацікавлений як орган розслідування, так і про-курор. У випадку незадоволення клопотання експерта про на-дання необхідних для експертизи додаткових матеріалів, він має право оскаржити таке рішення. Скаргу на рішення та дії органу дізнання або слідчого експерт надсилає прокурору особисто або через особу, чиї дії оскаржуються. В останньому випадку скарга протягом 24 годин підлягає передачі прокуро-ру з поясненнями органу дізнання або слідчого. Закон дає прокурору три доби для розгляду скарги і відповіді експерту. У разі відхилення скарги у відповіді викладаються причини, за якими її визнано безпідставною. Скарга на рішення і дії про-курора може бути подана вищому органу прокуратури.

Список використаної літератури.

1. “Про судову експертизу”. Закон України від 25 лютого 1994 року №4038 - ХІІ.

2. “Кримінально – процесуальний кодекс України”. Затверджено Закон від 18.12.60 ВВР,1961.

3. “Інструкція про призначення та проведення судових експертиз”. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5.

4. “Науково методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз”. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5..

5. Камлик М. І. Судова бухгалтерія. Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 376с.