Фінанси

План роботи

1.Сутність податку на додану вартість.

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате-жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі-зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування - вит-рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо-дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив-ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці-лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно-сини держави з підприємцями та населенням під час їх спла-ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ І процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я-зок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність подат-ків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її подат-кову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних оз-нак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ – це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Податок на додану вартість (ПДВ). Податком обкладаєть-ся споживання товарів і послуг. Це одна з найхарактерніших форм непрямого оподаткування. Величина ПДВ залежить не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Непрямі податки з'явилися наприкінці XVIII століття, коли розвиток податкових форм відбувався одночасно в двох нап-рямках — прямого й опосередкованого оподаткування.

Непряме оподаткування одразу ж було піддано нищівній критиці, воно трактувалося як податки на бідних. Особливе занепокоєння непрямі податки викликали серед марксистів, соціалістів та представників інших соціал-демократичних те-чій. Проте розвиток фіскальної практики, а також теорії опо-даткування підтвердив, що непряме оподаткування виникло й розвивалося як явище об'єктивне, зумовлене розвитком суспільного життя, оскільки забезпечити постійно зростаючі державні видатки лише за рахунок прямих податків стало не-можливим.

Об'єктивну необхідність непрямого оподаткування обгрун-тували в своїх працях кращі представники економічної теорії та фінансової науки — Д. Мілль, А. Маршалль, А. Пігу, М. Фрідмен, І. Фішер та інші. Тут слід зазначити, що непрямі податки мають низку істотних переваг і насамперед у забезпеченні дохо-дів бюджету. Непрямі податки сплачує багато платників за міс-цем створення нової вартості, ці податки різняться простотою обрахування; широка база оподаткування сприяє зростанню до-ходів бюджету, вилученню податку на всіх етапах руху товарів, сприяє рівномірному розподілові податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експор-ту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток усієї системи оподаткування здійснюється як оп-тимальне співвідношення прямих і непрямих податків залеж-но від економічних умов розвитку кожної держави.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю є універсальним акцизом; його починали застосовувати як по-даток з обороту. Проте податок з обороту може успішно фун-кціонувати при тоталітарній системі, коли держава централізо-вано встановлює ціни на всі товари. За умов ринку спрацьовує комулятивний ефект, тобто на кожній стадії руху товарів на-раховується податок

Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вар-тість, створена на даному конкретному етапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина валового внутрішнього продукту, створеного (виробленого) певною гос-подарською одиницею.

Суб'єктами податку на додану вартість є фізичні та юри-дичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та