Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб’єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків та поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв’язків між країнами тощо.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвитку економіки країни. У колишньому Союзі РСР до кредитної реформи 1930-1932 р.р. велике значення мав комерційний кредит, який надавався одним підприємством іншому у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Банківський кредит мав підпорядковане значення і здебільшого посередній, непрямий характер – видавався під заставу векселів. Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим. Нині в Україні, з переходом до ринкової економіки, комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківською кредиту.

Слід мати на увазі, що у ст.3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначається, що такі операції, як залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів, можуть здійснювати тільки банки. Іншим юридичним особам такі операції дозволяються лише у випадках, спеціально передбачених чинним законодавством України. Згідно із загальним правилом підприємства такого права не мають, тобто надавати один одному комерційні кредити вони не можуть. Крім того, законодавство дозволяє, наприклад, продаж своєї продукції або надання послуг у кредит із сплатою відповідних процентів контрагентами тощо. Певного поширення зараз набуло також фінансування спільних комерційних проектів за договорами про спільну діяльність (статті 430-434 Цивільного Кодексу України), що містить у собі деякі ознаки комерційного кредитування, але має і суттєві відмінності. Все залежить від конкретних обставин та умов укладеного договору.

У разі виявлення фактів порушення ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" порушника чекає відповідальність, встановлена ст. 2 Декрету Кабінету міністрів "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 26 квітня 1993 р.. № 38-93. Йдеться про застосування санкції у вигляді стягнення до державного бюджету суми прибутку, одержаного внаслідок цього порушення, а також штрафу у п’ятикратному розмірі вказаної суми.

Згідно з Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженого постановою Правління № 246 від 28.09.95 р. підприємства можуть використовувати такі форми кредиту банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

1. Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором. Вихідними принципами, на яких базуються ці умови, є:

- принцип забезпеченості;

- принцип строковості:

- принцип платності;

- принцип цільового використання.

Так, згідно з принципом забезпеченості банком встановлюються вимоги по передачі банку позичальником товарно-матеріальних цінностей чи прав власності на ці цінності. Таким чином банк гарантує собі повернення боргу від позичальника в разі його неплатоспроможності. Принципи строковості та платності вимагають встановлення строків, по закінченні яких позичальник має повернути основний борг, тобто суму кредиту, та плату за користування цими коштами - процент за позикою.

Виконуючи принцип цільового використання в кредитній угоді зазначається, що банк надає кошти під наперед визначену програму заходів та має право контролювати правильність використання коштів. Позичальник в свою чергу зобов’язаний виконувати заплановану програму та не перешкоджати контролю з боку банку.

2. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду міх двома суб’єктами підприємницької діяльності.

Учасники кредитних відносин (при комерційному кредиті) самостійно регулюють розрахунки і можуть використовувати векселі, інші боргові зобов’язання. Об’єктом комерційною кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, стосовно яких продавцем (виконавцем) надається відстрочення платежу.

У випадку оформлення комерційного кредиту з використанням векселя, інші угоди щодо надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- погашення векселя боржником;

- передачі векселя іншій юридичній особі (окрім банків, інших кредитних установ) згідно з чинним законодавством;

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Якщо договір на надання комерційного кредиту не передбачає використання векселя, то погашення такого кредиту здійснюється на умовах, застережених цим договором.

3. Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єктом лізингу може бути рухоме і нерухоме майно. Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання - власник об’єкта лізингу), користувач (суб’єкт, що користується об’єктом лізингу з правом придбання власності та розпорядження цим об’єктом у межах, установлених угодою), виробник (суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

4. Іпотечний кредит - цє особливий, вид