КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

"Поняття та наукові засади та значення криміналістичної ідентифікації для практики боротьби зі злочинністю"

Зміст

ВСТУП

Будь-який злочин відбувається в умовах реальної дійсності і при цьому неминуче в навколишньому середовищі, де відбувається той чи інший злочин, утворюються різні сліди у силу загальної властивості матерії як властивість відображення. І при розкритті злочинів, часто виникає необхідність визначити по слідам або іншим відображенням зв'язок людини, предмета (знаряддя злому) чи іншого об'єкта з розслідуваною подією.

Термін «ідентифікація» походить від латинського слова «identificare»- тотожне, те ж саме і означає встановлення тотожності того чи іншого об'єкта (людина, речі, явища тощо) [2, с. 67]. Ідентифікувати, ототожнювати - це значить методом порівняльного дослідження встановити, чи не є визначений об'єкт розшукуваним.

Інтенсивний розвиток криміналістичних знань дозволяє озброїти слідчих і оперативних працівників сучасними методами боротьби зі злочинністю. Визначенням предмета криміналістики є закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів і засновані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження і запобігання злочинів. Для багатьох авторів основним при визначенні понять криміналістики став діяльнісний підхід, запропонований у свій час М.К.Камінським [2, с. 11].

В.А.Образцов визначає криміналістику як науку про засоби і механізм пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі [8, с. 9]. В.Є.Корнаухов визначає криміналістику як науку, що вивчає злочинну діяльність і діяльність слідчого з метою розробки методів практичної діяльності [2, с. 14] . Якщо підходити до визначення винятково з погляду цілей даної науки, уникаючи громіздких визначень, можна визначаючи предмет даної науки, сформулювати його коротко: методи доказування. Саме озброєння оперативних працівників і слідчих цими методами є на сучасному етапі ключовим фактором підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Ні оперативно-розшукові методи, ні формальне дотримання карно-процесуальної форми діяльності самі по собі вирішити цю задачу не можуть. Саме в цьому полягає значення глибокого вивчення криміналістики.

В міру розвитку наукових знань змінюється теорія ідентифікації, удосконалюється система понять, розвивається мова криміналістики. Активно розвиваються нові наукові теорії і вчення, зокрема, вчення про криміналістичну характеристику, вчення про слідчу ситуацію, теорію прийняття рішень і тактичної операції й ін. У криміналістичній техніці активно використовуються новітні методики і розробки з усіляких галузей знань. Особливе значення набуло тут використання сучасних засобів обчислювальної техніки. У криміналістичній тактиці удосконалюються методи аналітичної роботи, тактики проведення слідчих дій, тактичних комбінацій. У криміналістичній методиці розпочалася активна розробка проблем методики розслідування нових видів злочинів чи злочинів, що не були актуальними ще зовсім недавно.

У процесі криміналістичної ідентифікації досліджуються різні об'єкти, що поділяються на дві основні групи: ідентифіковані та ідентифікуючі. Ідентифікація об'єктів здійснюється сукупністю властивих тільки йому ознак, що поділяються на загальні й особливі. Побудована на цій основі ідентифікації уявна модель злочинця дозволяє окреслити коло осіб, серед яких його варто шукати, а також визначити зону, сферу якої-небудь діяльності, територію, на якій варто розгортати оперативно-слідчі заходи. Ця модель використовується як орієнтир для виявлення осіб, що підпадають під її ознаки. Потім вони перевіряються на предмет їхньої причетності до вчиненого. Ті, що не мають до нього відношення відсіваються. У такий спосіб коло запідозрених звужується і нарешті в сфері уваги залишається той (ті), хто приблизно є розшукуваною особою.

Основна мета роботи полягає у вивченні теоретичних питань криміналістичної ідентифікації, її наукових основ та значення у розкритті й розслідуванні злочинів.

1. Поняття криміналістичної ідентифікації

Ідентифікація, чи встановлення тотожності, є розповсюдженим прийомом вивчення об'єктів матеріального світу, широко застосовуваним у різних галузях наукової і практичної діяльності. Особливу специфіку і поширеність має ідентифікація в криміналістиці. Це обумовлено характером і задачами судового пізнання. Як відомо, вивчення злочину, що є подією в минулому, носить ретроспективний, опосередкований характер: подія злочину пізнається не шляхом безпосереднього спостереження, а в результаті вивчення так званих залишкових явищ, що виникли під впливом злочинної події і збереглися до моменту його вивчення. При ретроспективному характері пізнання постійно виникає необхідність рішення задачі, чи є об'єкт, що потрапив в орбіту карного судочинства, тим самим об'єктом, що відобразився яким-небудь шляхом в обстановці події злочину. Розв’язання цієї задачі і складає ототожнення, ідентифікацію об'єктів. При цьому криміналістична ідентифікація вважається завершеною в тому випадку, коли в результаті ототожнення буде встановлений конкретний об'єкт, одиничний у події злочину, а не група однорідних об'єктів (кулю випущено саме з пістолета ПМ № 58019, а не просто з пістолета ПМ; частки автоемалі, виявлені на місці події, належать саме автомашині ГАЗ-66 № ЛА 55-09, а не просто ГАЗ-66).

Встановлення конкретних одиничних об'єктів, пов'язаних з подією злочину, як кінцева задача криміналістичної ідентифікації і її специфічна риса обумовлені загальною задачею, що стоїть перед криміналістикою в цілому, — розробляти такі методи, які б забезпечували найбільш оптимальні шляхи розслідування кримінальних справ і доведення події злочинів. Розв’язання даної задачі вимагає від криміналістів розробки і специфічно криміналістичних ідентифікаційних методів, спрямованих на виявлення складного комплексу властивостей об'єктів ідентифікації, у тому числі і властивостей, що виникли в момент події злочину в результаті взаємодії об'єктів між собою і навколишнім середовищем [7, с. 41-42].

Необхідність ототожнення об'єктів за слідами, що залишились у момент події злочину,