систематизації, а тим більше класифікації ці вчення не отримали. Саме в рамках загальної теорії ідентифікації повинне бути здійснене їхнє ранжирування, супідрядність у розв’язанні головного завдання карно-процесуального доведення — встановлення одиничного, подібно до того як, наприклад, у медицині встановленню головної задачі — діагностиці — підпорядковуються всі напрямки і методи, включаючи й ідентифікацію. Незважаючи на таке теоретичне членування, у практичних методиках нерідко діагностичні ознаки є й ідентифікаційними, не кажучи вже про класифікаційні, родові, групові і т.д. Разом з тим це членування робить недоступним використання інтегративної інформації в досліджуваних об'єктах, що, як показали останні наукові відкриття, є найбільш цінним. Диференційний процес криміналістичного знання не відповідає сучасним загальнонауковим тенденціям інтеграції знання.
Відповідним станом характеризується і поняттєво-термінологічний апарат, стаючи усе більш еклектичним, тому що з різних галузей знання запозичаються все нові і нові поняття і терміни, часто без з'ясування, який зміст вкладається в них у цих галузях.
Так, наприклад, обстоїть справа з використанням понять «ідентифікація» і «розпізнавання». У криміналістиці використовуються те й інше поняття, і їм надається різний зміст, у природно-технічних науках вони розуміються як синоніми. При цьому в природничих науках віддається перевага терміну «ідентифікація», у точних і технічних — «розпізнавання». У той же час у ряді криміналістичних робіт проводяться цілі теоретичні дослідження відносно загальновживаних понять, однозначно використовуваних у різних галузях і не мають специфіки у криміналістиці (наприклад, поняття «руйнівні методи», «нетрадиційні методи» та ін.).
Слід також згадати і про принципи криміналістичної ідентифікації. Уперше принципи криміналістичної ідентифікації були сформульовані засновником теорії криміналістичної ідентифікації С. М. Потаповим [10, с. 66-81.], який відніс до них наступні найважливіші засади.
1. Об'єкти, що беруть участь у процесі ідентифікації, розділяються за їхньою роллю в цьому процесі на два види: ідентифіковані й ідентифікуючі. Ідентифіковані— це ті об'єкти, відносно яких ставиться і розв’язується питання про тотожність (особа, взуття, зброя і т.д.). Ідентифікуючі ж об'єкти служать засобом для рішення питання про тотожність. Це всілякі сліди, оскільки в них відображені властивості об'єктів, що ототожнюються. Коло ідентифікуючих об'єктів постійно розширюється, що обумовлено науково-технічним прогресом.
2. У кожнім випадку встановлення тотожності є важливим підрозділом ідентифікованих і ідентифікуючих об'єктів на змінювані і відносно незмінні. Ступінь відносної стійкості залежить від власної природи об'єктів і умов взаємодії з навколишнім середовищем. Відносно незмінними є об'єкти, що мають ознаки, стійкі в межах того проміжку часу, коли зустрічається необхідність у їхньому дослідженні з метою встановлення тотожності.
3. У процесі ідентифікації необхідне поєднання детального аналізу і синтезу. Вірогідність результатів будь-якої ідентифікації, у тому числі і криміналістичної, залежить від того, наскільки глибоко і детально проаналізовані властивості об'єктів ідентифікації. Детальний глибокий аналіз властивостей об'єктів можливий лише в тому випадку, якщо в процесі ідентифікації застосовується сукупність різних прийомів і методів, що дозволяє всебічно вивчити порівнювані об'єкти, перевірити ще раз і підтвердити результати одного методу іншим. Тільки в цьому випадку ідентифікація буде науковою, а її результати — достовірні. Однак ідентифікація не може бути визнана завершеною, якщо її процес обмежений лише аналізом ознак порівнюваних об'єктів. Виявлені в результаті порівняльного аналізу співпадаючі ознаки і розбіжності повинні бути співставленні й оцінені в їхній синтетичній єдності. Тому кожен ідентифікаційний процес передбачає наявність синтезуючої стадії, де дається наукова інтерпретація, тлумачення результатів аналізу.
4. Кожну порівнювану ознаку необхідно досліджувати в русі, динаміці, виявляючи причини, які могли викликати появу даної ознаки, її зміну. Необхідність дотримання даного принципу в криміналістичній ідентифікації обумовлена тим, що в процесі судового доведення тотожності ідентифікований об'єкт нерідко виступає в різних станах і проявах. Це може бути викликане тим, що з моменту утворення відображень до моменту ідентифікації пройшов більший проміжок часу або об'єкти ідентифікації мають невеликий ступінь стійкості своїх окремих властивостей. Це може бути пов'язане і з тим, що була здійснена якась навмисна зміна ознак об'єктів ідентифікації.
3. Об'єкти криміналістичної ідентифікації
Поняття «об'єкти» в теорії ідентифікації мають, принаймні, два значення. У першому знаменні - це матеріальні об'єкти - фізичні тіла, тверді, сипкі, рідкі, різноманітні як неорганічного, так і органічного походження, щодо яких треба встановити тотожність або групову належність. Такі об'єкти називаються ототожнюваними або ідентифікованими. Ідентифікується тільки один об'єкт, оскільки встановлюється тотожність конкретного об'єкта. Якщо об'єктів кілька, тоді й актів ідентифікації буде декілька.
У другому значенні об'єкти - це будь-які матеріальні тіла органічного та неорганічного походження, які є засобами для встановлення тотожності. Такі об'єкти називаються ототожнюючими або ідентифікуючими. Ось чому процес встановлення тотожності у своїй структурі вміщує ідентифікований (ототожнюваний) та ідентифікуючий (ототожнюючий) об'єкти. Ідентифікуючих об'єктів у процесі ідентифікації може бути кілька.
Основоположник теорії ідентифікації С. М. Потапов вважав, що ідентифікувати можна будь-які матеріальні об'єкти, явища природи, стан, час, клас, рід та вид об'єктів. Однак методом криміналістичної ідентифікації можна ототожнювати лише індивідуально визначені предмети, які мають стійку зовнішню форму, тобто об'єктами ідентифікації є люди, предмети, трупи, а також тварини. Сипкі, рідкі та газоподібні тіла - об'єкт встановлення родової (групової) належності. Однак це не означає, що відносно подій, явищ, часу не можна встановлювати тотожність. Ототожнювати їх можна, але тільки всіма методами та засобами доказування при розслідуванні в судовому розгляді кримінальної справи. Одним методом криміналістичної