ідентифікації встановити тотожність вказаних об'єктів неможливо [5, с. 41-42].
Суб'єкти криміналістичної ідентифікації:
а) при ідентифікації за матеріальними відображеннями - експерт, спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчого проводять судову експертизу або дослідження;
б) при ідентифікації за ідеальними відображеннями (слідами пам'яті) - свідок та потерпілий, підозрюваний та обвинувачений.
Ідентифікація проводиться слідчим у ході пред'явлення для пізнання.
Непроцесуальна ідентифікація проводиться у формі пізнавання; її суб'єктом може бути слідчий, працівник органу дізнання, а також будь-який громадянин, так чи інакше зв'язаний з подіями злочину.
Ідентифікація - це процес дослідження, в якому беруть участь обидва об'єкти: той, що ідентифікується (ототожнюється або встановлюється), тотожність якого необхідно встановити, та той, що ідентифікує (встановлює), який є носієм відображених ознак об'єкта, що ідентифікується. Наприклад, ототожнюваним об'єктом є злочинець, а ототожнюваними - сліди, залишені ним у матеріальному середовищі (сліди рук, ніг, зубів, голосу, запаху, листи). При відсутності ідентифікуючого об'єкта ототожнювання неможливе. У процесі ідентифікації ознаки об'єкта, що ідентифікується, порівнюють з їх відображеннями на ідентифікуючі об'єкти і, якщо вони збігаються, формують сукупність ознак і на її основі констатують тотожність, тобто об'єкт, що ідентифікується, є той самий, тотожний самому собі. Отже, об'єкт, що ідентифікується, тільки один, а ідентифікуючих може бути кілька. Зокрема, людину можна ідентифікувати за слідами рук, ніг, зубів, голосу, за почерком - всі вони відображені на матеріальних предметах і служать ідентифікуючими об'єктами.
При ідентифікації за уявним образом (ідеальним відображенням) таким, що ідентифікується, є реальний об'єкт, який пред'являють для пізнання; ідентифікуючим-уявний образ (слід пам'яті), який зберігається у того, хто пізнає (обвинуваченого, потерпілого, свідка, підозрюваного). Таким чином, об'єкт, що визначається, - такий, що ідентифікується, а той, хто пізнає, - ідентифікуючий. У процесі ідентифікації виділяється одиничний об'єкт із безлічі подібних. Це здійснюється на основі ідентифікаційних ознак. Ідентифікаційна ознака - властивість об'єкта, яка відповідає певним вимогам [13, с. 33-34]. У літературі поняття «ознака» нерідко трактують як властивість, а властивість - як ознаку. У кримінальній ідентифікації більш обґрунтовано ознаку слід розуміти як зовнішню будову предмета, її просторові кордони, геометричну форму, розмір, рельєф поверхні, об'єм, розміщення та співвідношення сторін, частин і точок, борозенок, валиків, заглиблень, опуклостей.
Ознака характеризує зовнішні якості об'єкта. Властивість характеризує внутрішні якості об'єкта - його фізичну природу, стан, структуру (кристалічну, аморфну), твердість, питому вагу, електропровідність та ін. Однакову властивість мають всі частини об'єкту і від його поділу кожна частина зберігає такі саме властивості. Наприклад, у результаті поділу шматок металу втрачає зовнішні ознаки, але кожна його частина зберігає свої внутрішні властивості. Звідси ознака не може ділитися, а властивість - може.
Ознака вважається ідентифікаційною, якщо вона: а) відображена в ідентифікуючому об'єкті; б) становить собою відхилення від типового утворення, володіє особливістю, яка рідко зустрічається; в) відносно стійка; г) взаємно незалежна; д) рідко зустрічається; е) є доступною для сучасних методів пізнання.
Ідентифікаційні ознаки поділяють на окремі, інколи їх називають індивідуальними та груповими. Фактично всі ознаки повною мірою типові (групові), оскільки можуть повторюватися. Поняття «типові ознаки» більше стосується властивостей, які лежать в основі класифікаційних досліджень (встановлення групової належності).
В ідентифікаційних процесах загальні та окремі ознаки та властивості включають у сукупність, оцінюють її неповторність і тільки тоді роблять висновок щодо тотожності об'єктів.
Суть процесу ідентифікації за матеріальним відображенням - у порівнянні ознак і властивостей об'єкта, що ідентифікується, з ознаками та властивостями, відображеними на ідентифікуючому (одному або кількох) об'єкті. Ідентифікуючими об'єктами, як правило, бувають предмети - носії слідів злочину, виявлені на місці події, а також одержані в ході слідчих дій. Такі об'єкти становлять зразки для дослідження, наприклад, почерку, ходи тощо.
Ідентифікація за матеріальним відображенням проводиться шляхом призначення судової експертизи.
Суть ідентифікації за ідеальними відображеннями - слідами пам'яті (уявними образами) - у порівнянні мисленого образу з реальним об'єктом, що пред'являється особі. Ідентифікація проводиться слідчим шляхом: пред'явлення для пізнання людей, трупів, предметів, тобто будь-яких об'єктів матеріального світу. Пред'явлення більшості сипких і рідких об'єктів практично можливо, однак результати такого пізнання складають встановлення не тотожності, а лише групової належності. Методика експертного дослідження при ідентифікації включає такі етапи (стадії): а) огляд представлених об'єктів - такого, що ідентифікується, та ідентифікуючих; б) окреме дослідження кожного об'єкта; в) порівняльне дослідження; г) формування та оцінка комплексу ознак, що збігаються, і підготовка висновку. При порівнянні використовують такі прийоми: порівняння, накладення та поєднання.
Висновки експерта можуть бути сформульовані у трьох видах [4, с. 42-43]:
1) підтвердження тотожності шуканого об'єкта, що ідентифікується;
2) встановлення групової належності у вигляді схожості, однорідності або належності об'єкта до певної групи, роду, виду, класу;
3) певний висновок у вигляді статистичної (кількісної) характеристики ознак, що збігаються, в об'єктів, які порівнюються.
Сучасні об'єкти судової експертизи вельми різноманітні й складні в структурному плані. Для їх дослідження використовуються такі засоби і методи, які для виявлення ознак і властивостей, частоти їхньої повторюваності та ідентифікаційної значущості потребують застосування математичного апарату, засобів обчислювальної техніки, кількісно-математичних і кібернетичних методів. Зокрема, кількісні методи застосовуються в почеркознавчих та автотехнічних експертизах, судово-бухгалтерських та економічних, хімічних і біологічних при розслідуванні різних видів злочинів.
Криміналістична ідентифікація як метод відрізняється від ідентифікації в інших науках за специфічними ознаками, а саме тим, що:
а) об'єктами криміналістичної ідентифікації є всі тіла живої та неживої природи,