Значення ідентифікації (диференціації) у встановленні фактів у справі і причинному зв'язку між ними визначається також формою висновку про тотожність; встановлена групова приналежність чи здійснене індивідуальне ототожнення, сформульований висновок у категоричній чи в ймовірній формі.

Висновки

Ідентифікація - це загальнонауковий метод криміналістики, оскільки він використовується останнім часом в інших науках, таких як фізика, кібернетика, хімія, біологія, генетика тощо. Суть ідентифікації полягає в установленні тотожності. Це пізнавальний процес виділення індивідуального, конкретного із загального.

Криміналістична ідентифікація - специфічний метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії матеріалістичної діалектики. Закон тотожності відображає структуру розгляду будь-чого; доказування існування будь-якого факту, події, явища; встановлення різних станів об'єкта на цей час, у минулому та майбутньому; визначення моментів часу. Основне значення для криміналістичної ідентифікації мають такі закономірності, як індивідуальність об'єктів матеріального світу і їхня здатність до відображення.

Криміналістичний метод ідентифікації є окремим (спеціальним), оскільки мета та завдання, що вирішуються, зводяться до встановлення тотожності конкретного об'єкта-особи, предмета, події, факту. Тому ідентифікацію поділяють на індивідуальну й групову (родову). Остання зараз має назву класифікаційного дослідження.

Криміналістична ідентифікація в судовій та слідчій практиці неоцінна, вона дозволяє встановлювати конкретні події злочину та осіб, що його вчинили, розшукувати та розпізнавати будь-які об'єкти злочинного вчинку. У цьому плані доказування у кримінальній справі можна інтерпретувати як ідентифікаційний процес, що здійснюється різними методами пізнання істини, в тому числі окремим методом криміналістики, яким є криміналістична ідентифікація.

Використана література

Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Р.С. Белкин (ред.). — М. : Норма,
1999. — 990 с.

Андpеев И. С. и др. Кpиминалистика: [Учеб. пособие для слушателей спец. ”Пpавоведение” вузов] / Андpеев И. С., Гpамович Г. И., Поpубов H. И.; Под pед. H. И. Поpубова. — Минск: Выш. шк., 2000. — 344 с.:

Белкин Р. С. Куpс кpиминалистики. — М.: Юpист, 1997-. Т.1: [Общая теоpия кpиминалистики]. — 1997. — 404 с.

Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. Криміналістика: Підручник / Національна юридична академія ім. Я.Мудрого; Національна академія внутрішніх справ України / П.Д. Біленчук (ред.). - - К. : Атіка, 1998. - 416с.

Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2 –ге вид.. вип. і доп. – К.: Атака, 2001. – 544 с.

Криминалистика: Учеб. для вузов / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин,
Е.П. Ищенко и др.; Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – 2-е изд., перераб. и доп.. – М.: Высш. шк., 2000. – 672 с.

Криминалистика: Учебник / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – СПб.: Лань, 2001. – 928 с.

Криминалистика: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред.
В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 2002. – 735 с.

Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І Криміналістика: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України / В.Г. Гончаренко (заг.ред.), Є.М. Моісеєв (заг.ред.). - - К. : Юрінком Інтер, 2001. - - 366с.

Потапов С.М. Принципы криминалистической идентификации // Сов. Государство и право. – 1940. - № 1. – с. 66-81.

Россинская Е.Р. Судебная експертиза. – М., 1996.

Русаков М.Н. Теория криминалистической идентификации: Учебное
пособие. - Омск:Вектра, 1999. - 411 с.

Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М., 1982.