ст. 365 КК України, Ю. він запропонував водієві Ж., що керував у нетверезому стані автомобілем ГАЗ-21, зупинитися, але Ж. Не підкорився цим вимогам і почав тікати вулицями міста, без освітлення, перевищуючи швидкість руху. Ю. зробив попереджувальний постріл, але Ж. не зупинився. Тоді Ю. зробив декілька пострілів у колеса, одним із яких поранив Б. Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, вказала, що зазначені дії Ю. відповідають вимогам ст. 15 Закону про міліцію щодо застосування зброї для зупинки транспортного засобу, якщо водій своїми діями створює загрозу життю або здоров'ю громадян. За таких обставин, зазначила колегія, визнання Ю. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 і ст. 128 КК України, є необгрунтованим, тому вирок суду та інші судові рішення щодо нього підлягають скасуванню, а справа – закриттю за відсутністю в діях складу злочину. Див.: ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 23.06.1994 р. у справі Ю. – Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995. – К.: Юрінком, 1996.
Разом з тим демонстрація посадовою особою зброї або погроза словами її застосувати не можуть бути визнані перевищенням влади чи посадових повноважень при обтяжуючих обставинах і кваліфікуються за ч. 2 ст. 365 КК.
Якщо перевищенням влади або посадових повноважень потерпілому були заподіяні тяжкі наслідки, то діяння кваліфікується за ч. 3 ст. 365 КК.
Кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 365 КК (тяжкі наслідки) має таку саму характеристику, як і тяжкі наслідки у ч. 2 ст. 364 КК.
Перевищення влади або посадових повноважень має багато спільних ознак із зловживанням владою або посадовими повноваженнями: обидва ці злочини вчинюються лише посадовими особами, навмисно і в сфері службової діяльності. Відрізняються ці злочини лише за характером вчинюваних посадовою особою дій. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. К., 1998 р. С. 26.
Зловживання владою або посадовими повноваженнями характерне тим, що посадова особа вчинює дії, які вона має право вчинювати, такі дії надані їй за посадою, передбачені її посадовим статусом. Але посадова особа зловживає при цьому своїми правами і діє всупереч інтересам служби, прагнучи отримати від цього матеріальну або іншу особисту вигоду. Злочин, передбачений ст. 364 КК, полягає не в тому що посадова особа чинить недозволені їй дії, а тому, що вона прагне використати ці дії в своїх інтересах, погоджуючись із заподіянням шкоди інтересам служби. Злочин, передбачений ст. 364 КК, утворює не заподіяна шкоди чи її розмір, а спосіб заподіяння цієї шкоди – використання влади чи посадових повноважень для задоволення своїх корисливих чи інших особистих інтересів.
Перевищення влади або посадових повноважень, навпаки характеризується тим, що посадова особа вчинює дії, які не передбачені її посадовим статусом, які не надані їй законом. Але не можна думати, що це взагалі будь-які дії, навіть ті, які жодного зв’язку з посадою винної особи не мають.
Перевищення влади або посадових повноважень може кваліфікуватися за ст. 365 КК лише тоді і там, де і коли певна особа діяла як посадова. Якщо громадянин, який працює прокурором, на своїй садовій ділянці наніс побої підліткам, які залізли у садок за яблуками, то дії цього громадянина не можна вважати перевищенням влади прокурором. Такі дії повинні кваліфікуватися як вчинення громадянином злочину проти здоров’я особи за ч. 126 КК, оскільки вони ніякого зв’язку з посадою прокурора не мають. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. К., 1998 р. С. 28.
Полісоціальність особи вимагає, щоб у кожному конкретному випадку чітко і певно визначалось – у якій своїй якості діяла та чи інша особа, оскільки у кожному окремому випадку ця особа може бути то прокурором, то глядачем (у театрі), то чоловіком, батьком і сином (вдома), пасажиром (у літаку, в метро і т.п.), покупцем (у магазині) і т. ін.
Тому не може бути перевищенням влади або посадових повноважень вчинення будь-якого злочину, наприклад, згвалтування, хуліганства та деяких інших, які ніякого зв’язку з посадовими повноваженнями не мають.
Крім того, вчинюючи такі діяння особа ніяким чином не може використовувати надані їй законом права і повноваження. Тому такі злочини не можуть кваліфікуватися як злочини посадові.
2. Суб’єкт злочину
Суб’єктом такого злочину як перевищення влади або посадових повноважень є посадова особа.
Відповідно до закону посадовими визнаються особи, які постійно чи тимчасово виконують функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями. Коржанський М. «П’ять статей – сім помилок” // Юридичний вісник України. – 1996. - № 8.
Певне суспільно небезпечне діяння може бути визнане посадовим злочином і кваліфікується за відповідною статею Кримінального кодексу України лише у тому випадку, якщо воно вчинене посадовою особою, тобто особою, яка була наділена повноваженнями представника влади або яка виконувала обов’язки, пов’язані з організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями.
Якщо на певну особу такі обов’язки в установленому порядку покладені не були, то ця особа не може бути відповідальною за посадові злочини.
Посадових осіб можна поділити на декілька видів. До першого виду посадових осіб закон відносить представників влади.
Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що представники влади – це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред’являти вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові до виконання фізичними та юридичними особами незалежно від