їх відомчої належності та підлеглості. До представників влади, зокрема, відносяться:
Народні депутати України;
депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
депутати місцевих рад;
прокурори;
слідчі і оперативний склад служби безпеки;
працівники міліції;
працівники податкової міліції;
інспектори державних інспекцій і контролери;
лісничі;
військові коменданти;
начальники гарнізонів;
військовий патруль та ін.
До другого виду посадових осіб закон відносить осіб, які займають на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків.
Організаційно-розпорядчі обов’язки – це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції, зокрема, виконують:
керівники міністерств і відомств;
керівники державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій;
їх заступники;
керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники тощо);
керівники ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Третім видом посадових осіб є особи, які займають на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків.
Адміністративно-господарські обов’язки – це повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
Такі повноваження у тому чи іншому обсязі є у:
начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб;
їх заступників;
завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє;
їх заступників;
керівників відділів цих підприємств;
відомчих ревізорів і контролерів тощо.
Особа є посадовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції чи обов’язки постійно, але й тоді, коли вона їх виконує тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці обов’язки чи повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним органом або посадовою особою.
Зайняття певної посади або доручення тимчасово виконувати посадові обов’язки повинно бути оформлено відповідним рішенням (наказом, розпорядженням, постановою тощо).
Посадовими особами також визнаються іноземці та особи без громадянства, які виконують обов’язки посадової особи.
Не можуть бути визнані посадовими особи, які видавали себе за осіб, наділених відповідними адміністративно-владними повноваженнями, або самостійно присвоїли собі певні звання та повноваження. Дії таких осіб, що видавали себе за посадових, пов’язані із заподіянням злочинної шкоди громадянам або державі, кваліфікуються як шахрайство за ст. 190 КК України або за ст. 353 КК України як самовільне присвоєння влади або звання посадової особи.
Згідно із законодавчим визначенням були визнані посадовими особами:
механік комбінату комунальних підприємств; Див.: постанова президії Чернігівського обласного суду від 01.03.1988 р. у справі Р. – Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. С. 158-159.
наглядач кладовища; Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 29.06.1982 р. у справі Т.- Там само. – С. 165-166.
інспектор оперативної частини ВТУ; Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 25.07.1985 р. у справі Н. – Там само. – С.168-169
черговий помічник спецкомендатури РВВС; Див.: постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.1987 р. у справі О. – Там само. – С. 170.
лісничий. Див.: постанова президії Закарпатського обласного суду від 16.08.1990 р. у справі Л. – Там само. – С. 155-156.
Не визнаються посадовими особи, які виконують у державних або громадських організаціях, установах чи на підприємствах не організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, а функції виробничо-професійні (лікарі, вчителі, адвокати та ін.). При цьому для кваліфікації діяння вирішальне значення має не найменування посади чи установи (організації), а характер обов’язків, які виконує певна особа. Тому для правильної кваліфікації будь-якого посадового злочину завжди необхідно чітко визначити правовий статус притягуваної до відповідальності особи, коло її посадових повноважень і характер покладених на неї обов’язків.
Необгрунтовано були визнані посадовими особами:
приймально-здавальник багажу на залізничній станції; Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 29.10.1987 р. у справі С. – Практика судів України в кримінальних справах. – К., 1993. – С. 163.
фельдшер наркологічного кабінету полікліники районної лікарні; Див.: постанова президії Чернігівського обласного суду від 31.03.1988 р. у справі Ф. – Там само. – С. 214.
провідник залізничного вагону,Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 12.02.1985 р. у справі О. – Там само. – С.161-162. оскільки особи, що обіймають такі посади, не наділені організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими повноваженнями і фактично таких функцій не виконують. Н.М. Коржанский. Квалификация следователем должностных преступлений. – Волгоград., 1986 г. С. 8-9.
3. Об’єкт злочину
Більшість криміналістів об’єктом цього злочину визнають (у тій чи іншій мірі) суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи державного і громадського апарату.
Державний апарат – це сукупність органів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової) та місцевого самоврядування, які здійснюють чітко передбачені законом функції і наділені для їх виконання певною компетенцією.
Важливу роль в організації економічного, політичного і культурного життя нашого суспільства, поряд з державним апаратом, відіграють і громадські організації, які не входячи до державного апарату, тісно пов’язані з органами державної влади та місцевого самоврядування.
Для вирішення громадськими організаціями задач, що поставлені перед ними, їх керівники та окремі працівники наділяються функціями посадових осіб, як і працівники державного апарату. Так, керівники кооперативів, члени їх правлінь наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями. Перевищення їх, зловживання ними і т.і. є посяганням на зміст правильної роботи громадського апарату.
Громадські автоінспектори, народні дружинники тощо наділені владними повноваженнями по охороні громадського порядку, а тому порушення їх є посяганням на суспільні відносини, пов’язані з правильною роботою цих громадських організацій.
Керівники та окремі працівники приватних підприємств, установ та організацій так само, як і відповідні особи державних і громадських підприємств, установ та організацій також наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими