повноваженнями.
Особливістю цих повноважень є те, що вони визначаються не державою, а власником підприємства, установи чи організації. Однак їх коло і зміст повинні відповідати вимогам, встановленим у відповідних законодавчих та підзаконних актах.
Тому порушення такими особами своїх повноважень є посяганням на зміст нормальної, тобто такої, що відповідає діючому законодавству, роботи приватних (колективних) підприємств, установ та організацій.
Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи державного апарату громадських організацій і установ.
При визначені безпосереднього об’єкту цього злочину, виходячи з розподілу управлінської праці взаємопов’язаних і взаємодіючих ланок апарату управління, кожна з яких має відносну самостійність і виконує чітко визначені функції, за основу необхідно брати функціональну ознаку.
Таким чином, безпосереднім об’єктом злочину є основні напрямки правильної діяльності окремих ланок державного і громадського апарату, або окремих організацій, установ, підприємств (незалежно від форм власності), зміст яких визначається задачами побудови правової держави.
У випадку посягання посадовою особою на інші суспільні відносини, вчинене слід кваліфікувати (при наявності до того підстав) як інший злочин, що міститься в іншій главі Особливої частини КК. Якщо ж посадова особа посягнула одночасно на суспільні відносини, які визначають правильну роботу державного чи громадського апарату, і, наприклад, господарську діяльність чи власність, її дії необхідно кваліфікувати при наявності відповідних ознак як посадовий злочин і відповідно господарський злочин чи злочин проти власності.
Три посадові злочини – зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень і халатність можуть посягати і на охоронювані законом блага особи, які є факультативним додатковим об’єктом.
Для злочину, передбаченому ч. 2 ст. 365 благо особи є обов’язковим додатковим об’єктом.
4. Об’єктивна сторона злочину
З об’єктивної сторони цей злочин полягає:
у перевищенні посадовою особою влади або посадових повноважень;
у заподіянні істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам і інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб;
в наявності причинного зв’язку між перевищенням влади або посадових повноважень і заподіяною шкодою.
Злочинний характер дій посадової особи при перевищенні влади або посадових повноважень виражається у тому, що посадова особа вчиняє те чи інше діяння на службі, яке не входить до її компетенції.
Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або посадовими повноваженнями, при якому посадова особа в межах, визначених законом її повноважень, використовує їх всупереч інтересам служби.
Як перевищення влади або посадових повноважень, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України мають кваліфікуватися вчинення дій:
які є компетенцією іншої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства;
одноособово, тоді як дії мали бути вчинені лише колегіально;
які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення – за відсутності цих умов;
які ніхто не має права виконувати або дозволяти. На погляд деяких авторів (Александров Ю.В., Антипов В.І., Володбко М.В. та ін.), зазначене тлумачення Пленуму Верховного Суду України, дане їм у постанові № 12 «Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень» від 27.12.1985 р. із змінами, внесеними постановами Пленуму від 04.06.1993 р. № 3 та від 03.12.1997 р. № 12 потребує певного уточнення. Слід говорити не про вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства, а про вчинення дій, які є компетенцією будь-якої іншої посадової особи, та не є одночасно компетенцією даної посадової особи. При такому підході враховуються, на думку цих авторів, той факт, що частково повноваження двух посадових осіб одного чи різних відомств можуть збігатися.
Перевищення влади або посадових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 КК, лише у випадку вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень.
Явний вихід посадової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний (відвертий).
Для того, щоб визначити чи мало місце перевищення посадовою особою влади чи посадових повноважень, необхідно з’ясути компетенцію цієї посадової особи і співставити її з вчиненим діянням.
Повноваження, за межі яких виходить посадова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені чинним законодавством: законом, статутом, положенням, інструкцією, правилами, порядком, постановою, розпорядженням тощо. Головне, щоб цей нормативно-правовий акт встановив повноваження посадової особи настільки чітко, наскільки це потрібно для їх з’ясування.
Підкреслюючи значимість повного з’ясування посадового стану і кола посадових повноважень для визначення наявності складу злочину, передбаченого ст. 365 КК, Пленум Верховного Суду України підкреслив, що до кримінальних справ про перевищення влади або посадових повноважень мають додаватися копії положень, інструкцій та інших аналогічних документів, що розкривають характер повноважень посадової особи.
Можливі випадки, коли посадова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повноважень, але робить це у зв’язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої посадової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, то вчинене слід розглядати з урахуванням положень Кримінального кодексу про крайню необхідність.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони перевищення влади або посадових повноважень є суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння такими діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.
Така шкода може полягати як у заподіянні матеріальних збитків, так і заподіянні шкоди нематеріального виміру.
Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у п’ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів