громадян.
Істотна шкода повинна обчислюватися у визначених розмірах, незалежно від форми та виду вини, якими характеризується психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків, незалежно від того, чи була вона результатом діяння, що призвело до втраченої вигоди чи до прямого зменшення наявних фондів.
На перший погляд може здатися неправильним, що кількісний розмір істотної шкоди не залежить від перерахованих вище критеріїв, що таке недеференційне його визначення при вчиненні різних злочинів невірно відображає ступінь суспільної небезпечності скоєного. Разом з тим ступінь суспільної небезпечності істотної шкоди, заподіяної перевищенням влади або посадових повноважень відображений у санкції статті.
Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні нематеріального виміру, можуть визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини і громадянина, підрив престижу органів державної влади та місцевого самоврядування, порушення громадського порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій.
Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні нематеріального виміру, - категорія оціночна. Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у спричиненні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, вирішує орган досудового слідства, прокурор або суддя (судді) з врахуванням конкретних обставин справи і в межах своєї компетенції.
Така істотна шкода, як створення обстановки, що утруднює підприємству, установі, організації здійснення основних функцій, може виражатися у невиконання планів поставки, призупинення виробничих процесів, діяльності окремої ланки чи підприємства, організації, установи в цілому.
Істотна шкода у вигляді порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина може полягати в обмеженні виборчих прав, права на працю, освіту, відпочинок, соціальне забезпечення тощо.
Також у якості злочинного результату, що обтяжує відповідальність у ст. 365 названі тяжкі наслідки. Поняття “тяжкі наслідки” відрізняються від поняття “істотна шкода” більшим ступенем суспільної небезпечності (за своїм характером вони майже однакові).
Тяжкі наслідки можуть полягати в матеріальній, фізичній, моральній шкоді тощо. Якщо тяжкі наслідки полягають у заподіянні матеріальних збитків, то ними вважається шкода, яка в 25 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стосовно фізичної шкоди тяжкими наслідками слід вважати самогубство чи замах на самогубство, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерть.
Наявність чи відсутність тяжких наслідків нематеріального характеру у кожному конкретному випадку вирішують слідчий, прокурор, суд (суддя).
Істотна шкода та тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв’язку між його діянням та настанням зазначених наслідків. Для цього необхідно встановити, що порушення посадових обов’язків передувало настанню істотної шкоди чи тяжких наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою, і що посадова особа усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати розвиток причинного зв’язку, тобто те, що її діяння стане причиною настання зазначених наслідків.
5. Суб’єктивна сторона злочину
З суб’єктивної сторони цей злочин характеризується тим, що перевищення влади або посадових повноважень може вчинюватись лише умисно.
Це прямо випливає із закону. В диспозиції ч. 1 ст. 365 підкреслюється, що перевищення влади або посадових повноважень – це “умисне вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень”.
Ставлення ж суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Посадова особа за будь-якої форми перевищення влади чи посадових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчиняє виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, і бажає їх вчинити.
При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365), наслідків застосування насильства і зброї (ч. 2 ст. 365) або тяжких наслідків (ч. 3 ст. 365) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел) або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або не передбачає навіть можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість) тобто змішана форма вини по відношенню до перевищення влади або посадових повноважень.
Мотиви злочину не мають значення для кваліфікації, але їх необхідно встановлювати, оскільки, по-перше, це є загальною вимогою закону, а, по-друге, вони повинні бути враховані при визначені покарання.
Висновки
Отже, перевищення влади або посадових повноважень, як умисне вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом повноважень, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Винні особи своїми діями:
серйозно порушують нормальну роботу органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій різних форм власності;
завдають великої шкоди державним та громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих юридичних та фізичних осіб;
підривають авторитет держави;
демократичні основи управління суспільством;
грубо порушують встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектора.
За ст. 365 КК України кваліфікуються лише дії посадових осіб.
За своєю соціальною суттю перевищення влади або службових повноважень є самоуправством посадової особи. Від інших посадових злочинів перевищення влади або службових повноважень відрізняється тим, що вчинювані винною особою дії:
не входять в коло її повноважень,
не надані їй законом,
не передбачені правовим статусом її посади.
Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що перевищення влади або посадових повноважень визнається вчинення посадовою особою дій:
які є компетенцією іншої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства;
одноособово, тоді як дії мали бути вчинені лише колегіально;
які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення – за відсутності цих умов;
які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Суб’єктом такого злочину як перевищення влади