Контрольна робота з “Трудового права”.

1.Колективний договір, колективні угоди.

Задача 1.

Оператор Матвійчук на протязі двох робочих днів підряд з'являвся на роботу з значним запізненням. В цілому за цей період він не працював без поважних причин більше семи годин. Власник підприємства, де працював Матвійчук, звільнив його за п.4 ст.40 КЗпП України. У своїй заяві до суду Матвійчук просив поновити на роботі, оскільки звільнення не було погоджено з профкомом, а запізнення на роботу пов'язане із сімейними обставинами, про які йому незручно говорити. Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 2

Сторож позавідомчої охорони при органах міліції був відсутній на посту і в цей період невідомі особи викрали із промтоварного магазину різних товарів на суму 3 тис. гривень. Арбітраж стягнув цю суму на користь магазину з відділу позавідомчої охорони.

Відділ охорони звернувся до суду з позовом до сторожа Фешенка про стягнення з нього 3 тис. гривень. Фешенко заперечував проти позову і вказав, що в даний час злочинці затримані, тому з них і необхідно стягнути заподіяну шкоду.

Посилаючись на норми права, розв'яжіть спір.

Задача З.

Здійснюючи перевірку додержанням норм і правил по охороні праці на машинобудівельному заводі комісія виявила, що:

1. Неповнолітні працівники приймаються на роботу без попереднього медичного огляду і без погодження з профкомом.

2. П'ятнадцятирічна Шевченко Ю. працює друкаркою.

3. Сімнадцятирічний Миколайчук К. працює ковалем.

4. Жінці-матері, яка мала 12-літню дитину, було відмовлено працювати на

умовах неповного робочого часу.

5. Молодій матері було відмовлено в наданні чергової оплачуваної відпустки до відпустки по вагітності і пологах з мотиву, що вона пропрацювала лише три місяці і пішла в декрет.

6. Сформулюйте відповіді з посиланням на необхідні норми права.

1.Колективні договори, колективні угоди.

Одним із напрямків соціально-партнерських відносин є укладання колективного договору. Укладення колективних договорів і угод свідчить про децентралізацію правового регулювання правових відносин. Держава на рівні централізованих норм встановлює загальну процедуру укладення колективних договорів. Зміст же визначається сторонами. Багато норм законів про оплату праці, про відпустки не можуть бути реалізовані інакше ніж шляхом укладання колективного договору. Діє принцип незменшуваності прав працівників у порівнянні із законодавством, а також принцип збереження рівня соціальних і трудових прав і гарантій, встановлених угодами вищого рівня.

Однак, серйозне занепокоєння викликають дані, отримані внаслідок перевірок Міністерства праці та соціальної політики України. На багатьох підприємствах до колективного договору включаються норми, які погіршують становище працівників, або залишають без врегулювання такі положення про працю, що мають договірний характер.

Колективний договір служить стабілізатором прав роботодавця та працівника протягом дії колективного договору. Колективні інтереси сторін набирають форми взаємних зобов`язань, виконання яких забезпечується не тільки взаємною відповідальністю сторін, але, при необхідн6ості, і примусовою силою держави.

Колективний договір – локальний нормативний правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю і які володіють правами юридичної особи.

Колективний договір укладається не тільки на виробничих підприємствах, але й у бюджетних установах, закладах освіти, охорони здоров`я, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (положення), покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній організації. Зобов`язальні умови колективного договору являють собою конкретні зобов`язання сторін із зазначенням термінів їх виконання і суб`єктів-виконавців, відповідальних за їх виконання.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори, які можуть розпочатися за пропозицією будь-якої з двох сторін не раніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії колективного договору. Інша сторона протягом 7 днів зобов`язана почати переговори. Процедура ведення колективних переговорів, механізм вирішення розбіжностей у ході переговорів, регламентуються статтями 10, 11 Закону України “Про колективні договори і угоди”. Право на ведення колективних переговорів уперше закріплено Законом від 1 липня 1993 р. І відповідно до норм Міжнародної Організації Праці. Це правило є однією із найважливіших гарантій забезпечення соціального партнерства.

Потрібно відмітити, що в законодавстві відсутня норма, якою б покладався обов`язок почати переговори на яку-небудь із сторін. На практиці це привело до того, що на державних підприємствах робота з підготовки колективного договору часто запізнюється, а на приватних підприємствах колективні договори, як правило, не укладаються. На останніх часто відсутня профспілкова організація, а працівники в умовах зростаючого безробіття, цінуючи своє робоче місце, не порушують питання про укладення колективного договору. Власник же ж не зацікавлений в укладанні колективного договору. А все це в результаті веде до обмеження прав працівників. Офіційно встановлено перевірками, що непоодинокі випадки, коли профспілкові комітети не ініціюють укладення нових договорів і не пролонгують раніше укладені. Виходить так, що на папері договори нібито є, а насправді від них нема ніякої користі.

У зарубіжних країнах, де діяльність профспілок активна і законодавчо оформлена, можливо і немає необхідності в законодавчому закріпленні обов’язку про початок переговорів. В Україні ринкові відносини перебувають лише у стадії становлення, тому доцільно встановити таку норму. Незважаючи на те, що із зазначення захисної і представницької функції профспілок випливає, що саме профспілка повинна виступати ініціатором переговорів, обов’язок почати переговори, думається, повинен бути покладений на власника. Роботодавець відповідає за організацію праці на підприємстві, тому