Змістом колективних угод є взаємні зобов’язання сторін. Згідно із ст.8 Закону України “Про колективні договори і угоди” угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці і навколишнього середовища; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці.

Відповідь на задачі.

Задача 1.

Прогулом визнається відсутність працівника без поважних причин на своєму робочому місці як протягом усього робочого дня, так і більше 3-х годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, наприклад, у звязку з поміщенням у медвитверезник, самовільне використання без погодження з власником чи уповноваженим ним органом днів прогулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору або терміну, який працівник зобовязаний відпрацювати за державним направленням після закінчення вищого навчального закладу.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктом 4. ст.40 КЗпП Прогул ( втому числі відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. В нашій ситуації згоди профспілкової організації про розірвання трудового договору не було. Суд при розгляді справи повинен вияснити причину відсутності на роботі. Якщо вона є суттєвою і буде підтверджена відповідними документами, а також враховуючи, що звільнення було проведено без згоди профспілкоовго комітету, суд винесе рішення про поновлення на роботі Матвійчука.

Задача 2.

У даній ситуації до працівника потрібно застосувати повну матеріальну відповідальність, тобто він повинен відшкодувати 3 тис.гр., тому що відповідно п.6 ст.134 КЗпП України на працівників покладається повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємстві, установі , організації при виконанні трудових обов’язків.

Задача 3.

1.Відповідно до ст. 191 КЗпП України усі особи молодші вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. На прийняття осіб молодше 18-ти років на роботу згода профспілкового комітету не потрібна.

2. Те, що 15-ти річна Шевченко Ю. Працює друкаркою є цілком правомірно, бо відповідно до ст.188 КЗпП України за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

3.Те, 17-ти річний Миколайчик К. Працює ковалем є не правомірним. Відповідно до ст.190 КзпП України забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

4. Рішення власника про відмову жінці-матері, яка має дитину у віці до 12-ти років у наданні неповного робочого часу є не правомірним. Тому що відповідно до ст.56 КЗпП України в обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для жінок, які мають дітей у віці до 14-ти років.

Список використаної літератури:

1.Закон України «Про колективні договори і угоди»

2.Кодекс законів про працю від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110

3.Акопова Є.М., Еремина С.М. Договори о труде. – Ростов-на-Дону, 1995.

4.Гершанов Е.М. Трудовий договір. – М., 1991.

5.Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К., 2001.

6.Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання // Право України. – 1997. - №5. – С.73-76.