Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"..

З основного рахунку проводяться такі виплати:

- поточні комунальні та експлуатаційні платежі;

- інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Ліквідатор зобов'язаний на вимогу арбітражного суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Висновок

Запровадження антикризового управління потребує розв'язання таких складних та багатоаспектних питань, як концепція циклічності економічного розвитку й методологія дослідження кризових явищ мікроекономічних систем; теоретичні засади проведення антикризового управління підприємством (сутність, принципи, порядок та інструменти управлінського впливу); методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризових явищ і загрози банкрутства підприємства, зокрема методичне забезпечення діагностики фінансового стану та загрози банкрутства підприємства, перспективної оцінки фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства, прогнозування можливостей підприємства щодо подолання кризових явищ; теоретико-методологічні засади розроблення антикризової програми підприємства; фінансово-економічні аспекти обґрунтування окремих антикризових заходів (використання внутрішніх резервів відновлення платоспроможності, реструктуризація активів та пасивів підприємства, зовнішня і внутрішня реорганізація, продаж підприємства як цілісного майнового комплексу тощо), методичні засади оцінки результативності реалізації антикризової програми й організації контролю за ходом її виконання та ін.

Програма антикризових заходів може передбачити використання специфічного інструмента - реорганізації підприємства. Як відомо, в ході санації можуть використовуватися різноманітні форми та види реорганізаційних процедур - зовнішні (злиття та приєднання) і внутрішні (поділ, виділення). У разі проведення зовнішньої реорганізації оцінка вартості підприємства необхідна для обґрунтування умов обміну акцій підприємства на акції інших суб'єктів господарювання: діючих (у випадку приєднання) та новостворених (у разі злиття). Під час проведення внутрішньої реорганізації виникає потреба в оцінці вартості окремих структурних підрозділів (або інших складових, що можуть бути виділені), яка є підставою для визначення умов трансформації акцій діючого підприємства в акції новостворених.

У ході підготовки реорганізаційних процедур, як і в попередньому випадку, об'єктом оцінки є інвестиційна вартість цілісного майнового комплексу підприємства або його частини. Проте оцінка має певну специфіку:

- об'єктом оцінки є вартість не одного, а декількох підприємств - учасників реорганізаційних процедур;

- оцінюється вартість як реально діючих підприємств, так і тих, що будуть створені в ході реорганізації. Підставою для оцінки їх вартості є не фактично досягнуті результати діяльності, а розроблений бізнес-план, тобто оцінка носить перспективний характер;

- проводячи оцінку, враховують, що її результати будуть використовуватися не для здійснення взаєморозрахунків у грошовій формі, а для обґрунтування умов обміну акцій між учасниками реорганізації. У цих умовах оцінка носить порівняльний характер.

Отже, як свідчить вищезазначене, оціночна діяльність у ході здійснення антикризового управління характеризується багатоаспектністю та специфічністю, що зумовлює потребу в розроблені методологічних засад та адекватного практичного інструментарію. Не викликає сумнівів потреба вивчення фахівцями з антикризового управління теоретико-методологічних засад оціночної діяльності шляхом обов'язкового включення курсу "оцінка бізнесу та майна" в програми їх підготовки та атестації. Підвищенню ефективності антикризового управління підприємствами сприятиме і більш активна співпраця з експертами-оцінювачами. Їх досвід дасть змогу підвищити обґрунтованість антикризових заходів та результативність їх реалізації.

Список використаної літератури

Конституція України. – К., 1999.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарський процесуальний кодекс України.

Балюк І. А. Господарське процесуальне право. К, 2002. — 248с.

Башнянин Г. І. Політична економія. - К., 2000. – 526с.

Ватаманюк З. В. та ін. Економічна теорія: макро і мікроекономіка. - К., 2001. – 606с.

Каньоса М. І. Господарське право України. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 79 с.

Лагутін В.Д. Підприємство (фірма) в ринковій економіці: політико-економічні проблеми. – Луцьк, 1997. – 225с.

Лаптев В.В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности // Государство и право. –1994. - № 4. - с. 61-69.

Левандовський Ю. Виконання договірних зобовґязань в умовах ринкової економіки //Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного Суду України . – 1997. - №1. – с.162-168.

Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. Т. 1. Общие положения.- М., 1994. – 417 с.

Пилипенко А.Я.,