У власності держави на сьогоднішній день залишилось 49,7% земель земельного фонду України.

На рис. 2 наведена динаміка розвитку форм власності на землю за роки проведення земельної реформи.

Рис. 2. Динаміка розвитку форм власності на землю за роки проведення земельної реформи.

Конституція України визначила право власності на землю територіальних громад. Це надзвичайно важливий фактор забезпечення матеріальної і фінансової бази самоврядування. Через власність на землю територіальні громади зможуть не лише розвивати інженерну, транспорту інфраструктуру, а і виступати на земельному ринку як рівноправний партнер. Для територіальних громад землі комунальної власності та розташоване на них нерухоме майно повинні стати основною нерухомістю, яка дає постійно зростаючий прибуток. Поставляючи на ринок земельні ділянки, територіальні громади зможуть регулювати ціни на землю, збільшувати чи зменшувати пропозиції цих ділянок.

Обсяги комунальної земельної власності, наприклад, в місті Києві за попередніми розрахунками становитимуть 80-85% його території, а для районних міст - 95% і більше відсотків земель, які зараз знаходяться у державній власності.

На сьогодні первинна приватизація сільськогосподарських угідь в Україні в основному завершена. Так, недержавним сільськогосподарським підприємствам передано у власність і розпайовано між їх членами 30,0 млн. га земельних угідь. Їх вартість складає біля 260 мільярдів гривень станом на 01.01.2002 р. 6,5 млн. селян стали власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай). З них понад 30,4% уже отримали державні акти на право власності на землю.

3. Перспективи розвитку відносин власності в аграрній сфері

Здійснені заходи в сфері земельної реформи - лише початок розв'язання питань, пов'язаних із регулюванням відносин власності на землю.

Результати реформування свідчать, що в Україні з'явився широкий спектр агровиробничих формувань ринкового типу.

Вбачається, що з часом частка товариств з обмеженою відповідальністю та сільськогосподарських кооперативів буде зменшуватись, а кількість приватних і фермерських господарств - зростатиме.

Формування і становлення ринкових земельних відносин в аграрній сфері об'єктивно зумовлює розвиток багатоукладності землекористування, в основу якої можуть бути покладені принципи рівних можливостей, здорової конкуренції та одночасно взаємовигідного ділового співробітництва господарських структур з різними формами власності господарювання. Однією із форм господарювання на землі в умовах багатоукладної економіки є особисті селянські господарства, які забезпечують допоміжну зайнятість населення , складають додаткове джерело забезпечення сільського населення продуктами харчування.

Реорганізація аграрного земельного ладу в товарному виробництві, приватизація земель обумовили вивільнення значної кількості працездатного населення. У цих умовах все більше і більше зростає значення самозайнятості на селі, яке може в основному забезпечуватись в порядку ведення особистого селянського господарства.

За роки реформ кількість цієї категорії господарств зросла на чверть, а площа земель збільшилась майже на 2 млн. га. Таке розширення землеволодінь і землекористувань громадян відбувалось за рахунок безплатного надання їм у власність і користування земельних ділянок, а в останні роки і шляхом приєднання до цих господарств земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), який в середньому по Україні складає 4,1 га , а в окремих регіонах досягає 18-20 га.

Не випадково для значної кількості селян основне джерело прибутків є праця в особистих селянських господарствах.

Рішучі реформаторські дії Президента в останні роки дали поштовх розвитку землекористування селянських (фермерських) господарств. Лише за 2001 рік в Україні їх кількість зросла на 3,2 тисячі і становить 41,6 тис. юридичних осіб. Фермери використовують 21,6 млн. Га сільськогосподарських угідь. Є стійка тенденція збільшення площі землекористування і по господарствах. Порівнюючи з початком 2000 року площа земель господарства зросла майже вдвічі і на сьогодні уже перевищує 60 га.(див. Рис.3)

Рис. 3. Структура господарств, створених на виконання Указу Президента від 03.12.1999 р. (станом на 01.04.2002 р.)

Кількість громадян, які приватизували земельні ділянки за рішенням рад, на 01.11.02 р. становить 11,2 млн. (86%) загальною площею 3,2 млн. га.

Епоха колективної власності закінчується. Видані селянам сертифікати на право володіння землею обмінюються на повноцінні акти, виділяються земельні ділянки на місцевості.

Отримавши Державний акт на право приватної власності на землю, власник земельної ділянки може повністю нею розпоряджатися і за рахунок цього забезпечити собі гарантований дохід. Така особа має право: - обробляти свою землю самостійно; - стати засновником або членом новоствореного сільськогосподарського підприємства чи іншого об'єднання ринкового типу; - продати, подарувати, передати у спадок або обміняти свою землю; - повністю розпоряджатися вирощеною сільськогосподарською продукцією й отримувати доходи від її реалізації; - передати свою землю в оренду, наприклад, іншому сільськогосподарському підприємству чи фермерові, які спроможні ефективно та дбайливо її використовувати і сплачувати відповідну орендну плату.

Як відзначив Президент України Л.Д.Кучма на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектору 11 березня 2002 року "Найголовніше, що реформу сприйняли самі селяни, які одержали від держави 6,6 млн. земельних сертифікатів. Люди переконалися, що земельна реформа здійснюється демократично і справедливо, згідно з чинним законодавством. Земля перейшла у власність тих, хто на ній живе і працює. ….Майбутнє і люди належно оцінять відновлення історичної та соціальної справедливості повернення селянству землі…"

Станом на 01.11.02 р. сертифікати на право на земельну частку (пай) одержали 6,7 млн. громадян, або 98% тих, хто набув це право. Замінили сертифікати на право на земельну частку (пай) на державні акти на право приватної власності на землю 3 млн. громадян (понад 44,8%).

Головною проблемою при видачі державних актів на право приватної власності на землю залишається недостатність фінансування на проведення цих робіт. Так, станом на 1.11.02 р. укладено договорів на суму 325 млн. грн., з них оплачено лише 103