Як показує досвід, подальше здешевлення вартості виготовлення державних актів можливе лише при застосуванні сучасних технологій. Одночасно з видачею державних актів мають формуватися відповідна кадастрова документація, здійснюватися державна реєстрація земельних ділянок і прав на них. За оцінками Держкомзему України, для завершення земельної реформи потрібно близько 800 млн. грн. Кошти на розвиток матеріальної бази щодо видачі решти селянам державних актів на право приватної власності на землю та їх державної реєстрації відсутні.

Серед проблемних питань, які виникли в ході оформлення і видачі державних актів, необхідно вказати на відсутність у районних державних кадастрових центрах (бюро) сучасної геодезичної апаратури (GPS, електронних тахеометрів, світловіддалемірів), а також відсутність в більшості районів автоматизованої системи реєстрації права користування та власності земельних ділянок, що не дає можливості ефективно використовувати дані державного земельного кадастру.

Проте, усвідомлюючи важливість завдань сучасної земельної реформи в Україні щодо формування ринку землі на базі приватної власності на землю, Уряд України і надалі буде вживати необхідних заходів щодо продовження робіт по заміні сертифікатів на державні акти на право приватної власності на землю.

Поряд із зазначеним слід відмітити і недостатнє законодавче врегулювання проведення нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок для справляння плати за землю, а також експертної грошової оцінки земельних ділянок - для укладання цивільно-правових угод.

За 9 місяців 2002 року власниками права на земельну частку (пай) укладено 5,5 млн. (82,2%) договорів оренди земельної частки (паю). Загальна сума виплат за оренду земельних часток (паїв) згідно з укладеними договорами становить 2,5 млрд. грн. Це свідчить про те, що земля почала працювати на своїх нових господарів. Держава також одержала в 2002 році від оренди землі - 165 млн. грн., а може бути у цьому році близько - біля 5 млрд. грн. Було б, до речі, доцільно 8-10% від цієї суми державі виділяти для оплати виготовлених актів селянам.

Станом на 01.01.02 р. українські селяни одержали 2,2 млрд. грн. орендної плати за землю, або в середньому - 325 грн. на один пай. Це свідчить, що земля вже працює на своїх нових господарів. Станом на 01.11.02 р. на умовах оренди обробляється 24 млн. га земель. Усього в Україні - 32,5 млн. га ріллі.

Орендну плату за використання сільгоспугідь введено в розмірі 0,5% від вартості землі ще у 1998 р. Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. вона була збільшена до 1%.

У 2001 р. - орендарі сільськогосподарських земель збільшили виплату орендної плати власникам на 31,2%, або на 0,5 млрд. грн. порівняно з 2000 роком. У лютому 2002 р. Президент України підвищив розмір мінімальної вартості оренди сільськогосподарських земель, введені диференційовані ставки. Плата за землю, що належить працівникам агрогосподарств, у тому числі фермерських, повинна становити не < 1,5%, від її нормативної вартості (70-100 грн. за пай). За паї пенсіонерів і не членів підприємств - не < 2%.

В сучасних умовах необхідно забезпечити ефективне використання та підвищення цінності земельних ресурсів, створення оптимальних умов для суттєвого збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалів землі, перетворення її у самостійний фактор економічного зростання.

Реформування земельних відносин має базуватися на принципах:

непорушності права приватної власності на землю;

включення землі в ринковий обіг;

соціальної справедливості у перерозподілі земель, що перебувають у державній і комунальній власності;

поєднання високої економічної ефективності та екологічної безпеки використання земель;

узгодженості темпів і основних напрямів реформування земельних відносин та відносин в аграрному секторі економіки.

Разом з тим, має відбутися екологізація землекористування, в першу чергу в аграрній сфері. В умовах знаходження продуктивних земель у різній власності - державі, територіальних громад, юридичних осіб - необхідно опрацювати дієвий вплив суспільства на інтенсивність господарського використання земель. На площі 6-8 млн. га малопродуктивних і деградованих угідь мають бути здійснені заходи з консервації земель.

Необхідно посилити роботу щодо екологічно безпечного землекористування на радіаційно забруднених землях, площа яких досягає 5 млн. га при щільності забруднення 1 кі/км2 .

Особливого значення це набуває в Поліській зоні, де навіть незначний рівень забруднення земель викликає дуже високе забруднення продукції, в першу чергу молока, м'яса, картоплі, овочів, які споживаються місцевим населенням.

Соціально-економічна ситуація в країні з оновленням земельних відносин суттєво змінюється на краще. Необхідно як законодавчо, так і практичними діями закріпити досягнуте у формуванні ринкового земельного ладу.

Невідкладними є:

прискорення розмежування земель державної і комунальної власності;

стимулювання активного вторинного ринку землі при належному державному регулювання процедур його здійснення;

масове проведення земельно-кадастрових робіт, забезпечення державою гарантій прав власності на землю;

розвиток іпотечного кредитування;

посилення економічних важелів регулювання земельних відносин.

Висновки

В результаті проведено аналізу автором були зроблені наступні висновки по даній роботі:

Конституція України визначила три форми власності - державну, комунальну і приватну, встановила гарантію права власності на землю, надала право кожному громадянину володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, визнала право приватної власності непорушним. Основний Закон української держави заклав підмурівок для формування реального господаря - власника землі.

Створення нових форм господарювання на селі на засадах приватної власності на майнові паї та земельні частки (паї) набуває все більшого поширення в регіонах. Власники майнових і земельних паїв створюють господарські товариства, сімейні та родинні селянські (фермерські) господарства, приватні агрофірми, підсобні господарства, кооперативи.

Для того щоб використати нагромаджений світовий досвід залучення в сільськогосподарське виробництво фінансових ресурсів, потрібно мати реальну власність на землю, реального власника.

Нині проводиться значна робота щодо видачі державних актів на право приватної