Оригінальністю характеризується у США право справед-ливості. Адже компетенція судів справедливості необхідна у тих випадках, коли загальне право не надає ніяких засобів для вирішення питання. Наприклад, оскільки чо-ловік і жінка розглядались як одна особа у цивільних правовідносинах, то правом не передбачалися можливість висування позову один одному. А тому до створення пре-цеденту, ці справи розглядалися на підставі права спра-ведливості.

У США, як і в Англії, головне джерело права становить судова практика. Проте остання відіграє не однакову роль у створенні прецедентів. На відміну від англійського Апе-ляційного суду і палати лордів, вищі суди США (Верхов-ний суд США і верховні суди штатів) не вважають себе зобов'язаними власним прецедентам і можуть, таким чи-ном, поміняти свою практику. Окрім того, у співвідно-шенні федеральної судової системи і системи штатів діє аналогічний принцип, що і при співвідношенні федерально-го права і права штатів. А саме, суди штатів мають абсо-лютну компетенцію, а у федеральні суди можна звертатися тільки у разі, коли Конституцією США або законом Конг-ресу ці суди визнано компетентними.

Важливим джерелом права у США виступає також за-кон. Усі закони США поділяються на федеральні і закони штатів. Особливе місце серед федеральних законів нале-жить Конституції США. Остання становить акт, яким пе-редбачено не тільки конституційний устрій країни, але й проголошено сам факт створення держави і суспільства. Виходячи з ідей природного права і суспільного договору вона урочисто встановлює межі повноважень федеральних органів, їх взаємовідносини з штатами і громадянами. Ці межі, деталізовані першими десятьма поправками, створю-ють Декларацію прав американського громадянина. Існування писаної Конституції, що акумулює Декларацію прав, — один з елементів, яким відрізняється американсь-ке право від англійського. До того ж у США діє принцип судового контролю за конституційністю законів і застосу-ванням норм права. У цьому аспекті важливо підкреслити можливість тлумачення Конституції Верховним судом США. При цьому тлумачення виконується у такий спосіб, щоб забезпечити єдність, одноманітність розуміння і ре-алізації права.

Форми (джерела) права інших країн англосаксонської правової сім'ї

Право Австралії у своєму формуванні зазнавало впливу англійського загального права. Вплив англійського права був офіційно проголошений постановою британських вла-стей про те, що їх норми, тобто норми загального права і парламентські акти, які діяли в Англії станом на 25 липня 1828 р., підлягають обов'язковому застосуванню в існую-чих на той час колоніях. Це призвело до того, що хоча згодом Австралія й набула можливості самостійно форму-вати свою правову і судову системи, але постановам пала-ти лордів та інших англійських апеляційних інстанцій май-же завжди надавалась перевага перед рішеннями авст-ралійських судів. Лише за останнє десятиліття австралій-ське загальне право стало розглядатися як самостійна сис-тема права, головним джерелом якої визнаються сформова-не у судових рішеннях загальне право і законодавчі акти.[8,c.80]

Австралійське загальне право, на відміну від законодав-ства, є єдиним для усіх шести штатів і двох (Північної і Австралійської столичної) територій Австралії. Єдність його забезпечується Верховним судом Австралії, рішення якого з питань загального права, що приймаються за скаргами на постанови суду будь-якого штату, обов'язкові для усіх судів Австралії. Тобто силу прецеденту мають тільки рі-шення Верховного суду Австралії і верховних судів штатів та територій, їх зобов'язані наслідувати всі нижчі суди, хоча самі верховні суди в Австралії ніколи не вважали себе пов'язаними своїми раніше прийнятими рішеннями.

Що стосується законодавства Австралії, то воно скла-дається із законів, що приймаються парламентом Авст-ралійського Союзу і окремих штатів. Компетенція Союзу і штатів розмежована Конституцією у такий спосіб, за яким переважна частина суспільних відносин регулюється зако-нодавством штатів. Чинна нині Конституція Австралії знає також загальну компетенцію Союзу і штатів, а тому пе-редбачає, що у разі протиріч у законодавстві Союзу і штатів перевага надається законодавству Союзу. Так, предметом регулювання союзним законодавством є питання юрисдикції судів, найму і звільнення з роботи, пенсійного забезпечення, шлюбу і його розірвання, банківської, автор-ської справи тощо. А законодавством штатів регулюється право земельної власності, договірне право, відповідаль-ність за скоєння шкоди і т. п.

Незалежна Ірландська правова система була започатко-вана створенням у 1921—1922 рр. самостійної Ірландської держави. До цього в Ірландії чинним було звичаєве право, яке після завоювання Ірландії англійцями було насиль-ницьким шляхом замінено англійським загальним правом. Саме тому Конституцією 1922 р. було встановлено, що чинні до цього часу закони підлягають застосуванню тільки у разі, якщо вони не суперечать положенням даної Конституції. Нині чинна Конституція, що була прийнята у 1937 р., затвердила це положення. Отже, нині в Ірландії поряд із законами, що приймалися парламентом незалеж-ної держави після 1922 р., ще чинними є закони, що приймалися у Лондоні і фактично лише копіювалися пар-ламентом у Дубліні.

Важливим джерелом права в Ірландії поряд із законо-давством є загальне право. Ірландські суди визнають англійську доктрину судового прецеденту, згідно з якою рішення вищих судових інстанцій є обов'язковими для них самих і нижчих судів. Проте слід визнати, що сфера