Норми Корану та абсолютна більшість норм суни вважа-ються такими, що мають божественне походження, а то-му — непогрішимі, вічні та незмінні. Але, як вже зазнача-лося, і ці джерела мають приписи, суперечливі за своїм змістом. Крім цього, плин часу, виникнення нових су-спільних відносин все гостріше виявляють недостатність приписів Корану і суни як соціальних регуляторів. Це призвело до виникнення численних прогалин у соціаль-ному регулюванні, зокрема у праві мусульманських країн.[3.c.283]

Необхідність усунення цих прогалин обумовило визнання й інших, крім Корану і суни, джерел мусульманського права.

Таким, третім за значенням, джерелом мусульманського права є іджма. Це збірник одностайних рішень докторів і їхнє вирішення питань, які не врегульовані Кораном та суною, які запроваджували нові загальнообов'язкові правила поведінки. Цікаво, що авторитет рішень, які не виходять безпосередньо з Корану
і суни, обумовлюється двома положеннями саме з цих джерел. В одному з них говориться від імені Аллаха: "Моя громада (мається на увазі певна сукупність правовірних мусульман) ніколи не прийде до помилкового рішення". А в іншому стверджується: "те, що мусульмани вважають справедливим, справедливо і в очах Аллаха". Але для того, щоб норма права стала складовою іджми, немає потреби у визнанні її всіма або більшістю віруючих. Йдеться лише про єдність думки компетентних осіб, які офіційно покли-кані встановлювати право.[10,c.53-55]

Набуття впливу численними школами мусульманського права зумовило різке зростання значення як джерела му-сульманського права праць засновників і найавторитетні-ших теоретиків цих шкіл, їхні праці стали основою науки про мусульманське право — правову доктрину (фікх). Незважаючи на їх теоретичний характер, дослідження самі по собі стали безпосередньо чинним правом, адже їх зміс-том було обґрунтування рішень, які приймалися суддями. Нині фікх утворюють майже 6 тис. праць, які були напи-сані в середні віки. Склад фікху ніким не затверджувався. Він формувався протягом віків, виходячи з авторитету ав-торів окремих праць і відповідно до потреб практики. Після того, як судді при розгляді конкретних справ почали обґрунтовувати свої рішення доктриною тієї чи іншої шко-ли, стало можливим говорити про те, що "мусульманське право в своєму сьогоднішньому вигляді є в основному доктринальним".

Серед джерел мусульманського права певне місце зай-має кіяс — висновок за аналогією. У деяких випадках у Корані та суні не сформульовано правило поведінки, на основі якого можна було б вирішити конкретну справу. Тоді таке правило формулюється, виходячи з, аналізу і тлумачення випадків із життя пророка, його висловлювань або мовчання, які мали відношення до ситуацій більшою чи меншою мірою аналогічних тій, яку треба розв'язати. Такий підхід уможливлює не тільки усунення прогалини у нормативних приписах Корану і суни, а й усунення про-тиріч, що в них містяться і яких ісламські правознавці налічують декілька десятків.

У невизначеності змісту і форми мусульманського права ісламські правознавці вбачають одну з його головних цін-ностей. Вони стверджують, що ґрунтуючись на загальних принципах шаріату і використовуючи ті чи інші джерела та їхні комбінації, завжди можна підібрати норму, яка стосується даного випадку. В цьому виявляється універ-сальність і гнучкість шаріату.

Література

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР

Высшие органы государственной власти в США.//

Загальна теорія держави і права./За ред. В.В.Копейчинкова, К:Юрінком Інтер-1999 р.

Муромцев Г.И. Источники права (теоретические аспекты проблемы).//Правоведение, 1998 г., N 2, с.23.

Основи держави і права: Навч. посібник / Гусарев С.Д., Калюжний С.А. та ін.; За ред. Колодія А.М. і Олійник А.Ю. – К.: Либідь, 1997.

Основи конституційного права України: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,1997

Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.

Право: Учебник для вузов/ А.И.Косаров, М.В.Малинкович, С.Д.Покревская и др., Под ред. проф. Н.А.Тепловой, проф. М.В.Малинкович.-2-е изд., перераб. и доп.-М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998.

Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В.Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2000р.

Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. – Львів: Світ, 1995.

Рогожин А.Й. Історія держави і права України. Частина 2. К.:Ін Юре – 1996 р.(C.387-423)

Согрин В.В. ПРИНЯТИЕ КОНСТИТУЦИИ США:
МИФЫ И РЕАЛЬНОСТЬ.//Новая и новейшая история, 1987, №2.