Комітет узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє та подає на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства із зазначених питань.

Структура Держкомнацміграції України наведена на рис.1.

Саме цей орган державної виконавчої влади в тісній взаємодії з іншими державними структурами виконує основні функції із врегулювання процесів законної міграції: розробку політики у сфері імміграції і біженців; розгляд справ щодо надання статусу біженців та шукачів притулку, а також таких незаконних мігрантів, повернення яких до країн проживання неможливе з політичних чи інших мотивів; забезпечення їхнього перебування в цей період у пунктах тимчасового розміщення біженців; підтримка добровільного повернення і розробка програм інтеграції та реінтеграції біженців в українське суспільство. Крім того, скоординованість дій з Міністерствами праці та соціальної політики, внутрішніх справ, охорони здоров’я і Держкомкордону дозволяють в цілому успішно вирішувати питання, пов’язані з вирішенням проблем біженців і легальних іммігрантів в Україну.

Рис.1. Структура Держкомнацміграції України

Безумовно, позитивним моментом у цьому стало прийняття парламентом України Закону України “Про імміграцію”, що був ухвалений 7 червня 2001 року і визначив умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства. Законом чітко визначені поняття “імміграція” та “іммігранти”, передбачено квотування іммігрантів в Україну та вказані повноваження органів, відповідальних за врегулювання імміграційних процесів в Україні.

Імміграція – це прибуття в Україну чи можливість залишитися в ній у порядку, передбаченому законом, іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув до України на постійне проживання, або, перебуваючи тут на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію та залишився в Україні на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції – це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку за певними категоріями іммігрантів:

діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

висококваліфіковані фахівці та робітники, гостра необхідність у яких є відчутною для економіки України;

особи, які здійснили іноземні інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше ста тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловік (дружина) і неповнолітні діти, які проживають разом з ними.   

У визначених законом випадках можливе надання дозволу на імміграцію, а саме:

одному із подружньої пари, якщо інший, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітьми і батьками громадян України;

особам, що є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

особам, що мають право на отримання громадянства України за територіальним походженням;

особам, імміграція яких складає державний інтерес для України.

Дозвіл на імміграцію не надається:

особам, засудженим до позбавлення волі на термін понад один рік за вчинення дій, які відповідно до законів України визнаються злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

особам, що вчинили злочин проти миру, військовий злочин чи злочин проти людяності та людства, як це визначено міжнародним правом, або розшукуються у зв’язку із вчиненням дії, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено карну справу, якщо попереднє слідство щодо неї не закінчено;

особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію чи інфекційні захворювання, перелік яких визначений центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я;

особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію вказали свідомо неправдиві дані або подали підроблені документи;

особам, яким на підставі закону заборонено в’їзд на територію України;

в інших випадках, передбачених законами України.   

Друга сфера керування міграцією – протидія її незаконним проявам. Координуюча роль щодо боротьби з незаконною міграцією належить Міністерству внутрішніх справ України у тісній взаємодії з Державним комітетом у справах охорони державного кордону України.

На органи державного кордону України покладені наступні права та обов’язки у сфері регулювання процесів міграції:

не допускати перетинання державного кордону України особами та транспортними засобами поза пунктами пропуску чи іншими незаконними способами;

виявляти та затримувати порушників державного кордону України;

перевіряти у осіб, що перетинають державний кордон України, документи про причину в’їзду в Україну чи виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і за необхідністю тимчасово вилучати;

не пропускати через державний кордон України осіб, що не мають документів, які дають право на в’їзд в Україну чи виїзд з неї;

здійснювати інтерв’ювання осіб, що перетинають кордон, з метою виявлення справжніх мотивів в’їзду іноземних