у випадках і в порядку, встановленому законодавством України, не допускати в’їзд в Україну іноземних громадян, а також виїзду з неї громадян України та іноземних громадян, а також виїзду з неї громадян України та іноземних громадян;

здійснювати реєстрацію осіб, що перетинають кордон України (як громадян України, так й іноземців та осіб без громадянства). Указом Президента України від 15 червня 2001 року передбачено, що починаючи з 1 липня цього ж року реєстрація іноземців, що у законному порядку в’їжджають в Україну, та їх документів здійснюється лише в пунктах пропуску через державний кордон України органами її охорони. Подальша реєстрація іноземців та їхніх документів в органах внутрішніх справ не здійснюється. Це нове правило повністю відповідає положенням Шенгенської угоди і спрямоване на спрощення процедури прикордонного контролю.

Державний комітет у справах охорони державного кордону України як центральний орган виконавчої влади окрім правозастосовчої діяльності у межах своєї компетенції бере активну участь в нормотворчій діяльності. Безпосередню участь було взято в підготовці таких законів у сфері регулювання законної міграції, як новий Закон “Про біженців”, “Про громадянство України”, “Про імміграцію в Україну”. Стосовно протидії нелегальній міграції ексклюзивно розроблені і перебувають на розгляді Уряду та Парламенту України проекти Законів “Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну”, “Про внесення змін у деякі Закони України стосовно відповідальності за незаконне перебування іноземців на території України”. Крім цього, фахівці Держкомкордону були безпосередніми учасниками роботи щодо внесення змін у Закон України “Про правовий статус іноземців”, у Кодекс України про адміністративні порушення, а також працювали над внесенням змін до старої редакції Кримінального кодексу України. Зміни, що були внесені у січні 2001 року, спрямовані на удосконалення законодавства щодо боротьби з нелегальною міграцією через державний кордон України. При цьому варто зазначити: пропозиції фахівців Держкомкордону знайшли повну підтримку і відображені у новому Кримінальному кодексі України.

Саме 2001 рік став роком великих змін у міграційному законодавстві України. Особливо це стосується законодавчих актів, які регулюють відповідальність за нелегальну міграцію. Лібералізація нового Кримінального кодексу України дозволила пом’якшити відповідальність саме нелегальних мігрантів за незаконне перетинання державного кордону. Це стосується тих, кого ми вважаємо жертвами організованих злочинних угруповань, що займаються незаконним перевезенням осіб із країн третього світу до Західної Європи. За таке правопорушення можлива як адміністративна, так і кримінальна відповідальність, що, однак, не пов’язана з позбавленням волі. Покарання у вигляді обмеження свободи передбачає утримання особи у виправних закладах відкритого типу без ізоляції від суспільства. Разом з тим, суттєво посилено кримінальну відповідальність стосовно осіб, які займаються організацією, керівництвом чи сприянням незаконному переправленню осіб через кордон. Такі дії окрім досить суворого кримінального покарання передбачають і конфіскацію майна, нажитого злочинним шляхом. Ці норми законів були безпосередньо розроблені та прийняті за ініціативою Держкомкордону.

Одним із способів доставки нелегальних мігрантів в Україну є повітряний транспорт. Тому безумовним нашим досягненням у справі законодавчого забезпечення протидії нелегальній міграції стало прийняття за ініціативою Держкомкордону Закону України “Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належно оформлених документів для в’їзду в Україну”. Цей закон ухвалений у повній відповідності до норм статей 3.40, 3.40.1 доповнення 9 “Спрощення формальностей” Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію (ІКАО), якими передбачено можливість відповідальності авіаперевізників за неналежне виконання формальностей під час перевірки документів, що дають право на в’їзд в Україну, у пасажирів закордонного прямування. Така відповідальність підприємств-авіаперевізників за аналогічне правопорушення установлена законодавством багатьох країн світу, у тому числі і членами Європейського Союзу.

Крім цього, підготовлені зміни до законодавства про адміністративні правопорушення, що передбачають посилення відповідальності за надання громадянами незаконним мігрантам різноманітних послуг: житла, транспорту тощо.

Відповідальність передбачена у вигляді штрафів, що дорівнюють за сумою оцінки наданій послузі. На наш погляд, це позитивно вплине на профілактику даного виду правопорушень.

Не можна не відзначити, що прийняття нового законопроекту здійснюється лише за повної адаптації цього нормативного акту до законодавства ЄС.

Право Європейського Союзу характеризується так званими основними свободами. До них відноситься вільне переміщення товарів, послуг і капіталів, а також вільне пересування осіб. Це означає, що кожен громадянин ЄС має в принципі право вільно пересуватися в межах території Європейського Співтовариства. Це стосується як свободи міграції працівників, так і свободи створення філіалів підприємств, відповідно до чого кожен громадянин держави-члена може обирати місце проживання в іншій державі ЄС. Після набрання чинності угодою про Європейську економічну зону, до якої, крім держав ЄС, належить більшість держав Європейської зони вільної торгівлі, і на ці країни також поширюється дія основних свобод. Після ухвалення Шенгенської угоди це означає, що кордони між державами – членами цієї угоди можуть перетинатися громадянами цих країн та тими, хто перебуває на території держави-члена на законних підставах, без паспортного контролю. На громадян третіх держав ці пільги не розповсюджуються. Спрощення прикордонного контролю всередині Шенгенської зони ставить підвищені вимоги до посилення контролю зовнішніх кордонів.

Саме на адаптацію норм