змінена Головою Верховного Суду України, його заступниками, головами Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київсь-кого і Севастопольського апеляційних судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил, які мають право в межах своєї компете-нції на заяву осіб, які беруть участь у справі, прокурора або з власної ініціативи витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України. Зазначеним посадовим особам надано право передавати справи на розгляд іншому судові, коли після відсторонення судді замінити його в даному суді неможливо (ст. 133 ЦПК). Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил, які розглядають справи в касаційному порядку, в разі повторного скасування рішення суду першої інстанції повинні обговорити пи-тання про прийняття справи до свого розгляду по першій інстанції (ст. 316 ЦПК). Якщо зазначені судові органи розглядають справу в порядку нагляду, то вони мають право скасувати рішення, ухвалу, постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції (п. 2 ст. 337 ЦПК), у тому числі змінивши по справі родову підсудність. Отже, в ЦПК в одних випадках визначе-на родова підсудність по конкретних справах, в інших — надано право це зробити посадовим особам вищестоящого суду і суду, який розглядає справу в касаційному і наглядному порядках!}
Територіальна підсудність розмежовує компетенцію по розгля-ду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове роз-межування компетенції називається особистою, або суб'єктивною, компетенцією. Вона персоніфікує суди по розгляду справ, визна-чає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.
Територіальна підсудність має декілька видів: загальна, альтернативна, договірна, виключна, по зв'язку справ.
Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача (ст. 125 ЦПК). Коли ним є громадянин, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання, його постійної осілості. По-зови до підприємств, установ організацій незалежно від форми власності пред'являються за місцем знаходження їх органу управ-ління. Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.
Пред'явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред'явленням позову він пос-тавлений у скрутніше становище за позивача. Крім того, первісні витрати по справі (ст. 63 ЦПК) при її порушенні в суді несе позивач, тому загальна підсудність дисциплінує його, стримуючи від пред'явлен-ня безпідставних позовів, оскільки в разі відмови в їх задоволенні судом він буде позбавлений можливості стягнути витрати по справі з відпові-дача і зазнає невиправданих матеріальних збитків.
Місце проживання відповідача встановлюється позивачем (п. 2 ст. 137 ЦПК), а якщо воно йому невідоме, він може скористатися правилами альтернативної підсудності, передбаченими ч. 6 ст. 126 ЦПК, а також може порушити перед судом питання про розшук відповідача. Якщо невідоме місце фактичного перебування відпові-дача по оправах за позовами про стягнення аліментів, про відшко-дування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, суд зобов'язаний оголоси-ти розшук відповідача і покласти виконання такої ухвали на органи внутрішніх справ (ст. 97 ЦПК).
Альтернативною називається підсудність, за якою декілька су-дів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'яв-лений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність статтею 126 ЦПК названа підсудністю за вибором позивача. Альтернативна підсуд-ність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо велике життєве значення для громадян. Визна-чена вона ст. 126 ЦПК для позовів про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позовів робі-тників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позовів, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторсь-ку пропозицію, які можуть подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, а також втратою годувальника, мо-жуть пред'являтися за місцем проживання позивача чи за місцем заподіяння шкоди. Але позови осіб, за яких стягуються періодичні платежі, про зміну їх розміру і строків, у тому числі і позови платників аліментів до стягувачів про їх зниження, пред'являються за загальною підсудністю.
За місцем проживання позивача або місцем знаходження від-повідача можуть пред'являтися позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до криміна-льної відповідальності, незаконним застосуванням як заходу впливу взяття під варту, незаконним накладенням адміністративного стяг-нення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподі-яння шкоди. Альтернативна підсудність встановлена для позовів, що випливають з діяльності філіалу юридичної особи, які можуть бути пред'явлені також за місцем знаходження філіалу.
Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача.
Але якщо відповідач не