Контрольна робота з предмету

“Трудове право”.

Контрольна робота з предмету “Трудове право”

План.

1.Матеріальна відповідальність працівників.

2. Практичні завдання.

Задача 1. Слюсар годинникового заводу Ковтун був звільнений 1 лютого за п.5 ст.40 КЗпП України після 4-х місяців відсутності на роботі у зв'язку з захворюванням на туберкульоз. Після одужання, в червні місяці того ж року, він звернувся до власника годинникового заводу про поновлення на роботі, але в поновленні було відмовлено на тій підставі, то на його місце прийнята Мирончук, яка вданий час вагітна. Чи підлягає поновленню на роботі слюсар Ковтун?

Задача 2.

На мале підприємство "Протон" було прийнято Кожушко В. та Юрчук К.

електриками, а Вовченко У. бухгалтером на умовах трудового договору.

Електрику власник малого підприімства самостійно встановив почасову системук оплати праці, а бухгалтеру – відрядну систему оплати праці. Всі працівники не погодилися з таким порядком встановлення систем оплати праці.

> Як встановлюється оплата праці працівників?

> Ким встановлюється відповідна система оплати праці?

> В які строки виплачується заробітна плата? Посилаючись на закон, дайте

відповідь на запитання.

Задача З

Котенко 15 листопада звернулась до КТС із заявою про неправомірну затримку адміністрацією оплати лікарняного листка. В КТС заява Котенко була розглянута 6 грудня. На засіданні КТС із 12 членів були присутні тільки шість. У цьому складі КТС прийняла рішення про задоволення заяви Котенко. Дайте юридичну кваліфікацію діяльності КТС, посилаючись на законодавство.

Вступ.

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов’язок однієї сторони трудового договору – працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків в установленому законом розмірі і порядку.

Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юридичної відповідальності. Так, матеріальна відповідальність характеризує державний примус, тобто примус до виконання норм права. Ця ознака у різних галузях виявляється по-різному. Так, у цивільному та трудовому законодавстві передбачена можливість добровільного виконання обов’язку ( добровільне відшкодування заподіяної шкоди). В усіх випадках діяльності щодо здійснення державного примусу можлива за умови додержання певного процедурно процесуального порядку.

Підставою юридичної відповідальності являється правопорушення, яке вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує відповідні правовідносини і відповідну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення. Працівник повинен дбайливо ставитися до майна власника підприємства, установи, організації. У свою чергу власник ( уповноважений ним орган) повинен створити працівникам умови, що забезпечують повне збереження дорученого їм майна, забезпечити здорові та нешкідливі умови праці, невиконання чи неналежне виконання таких обов’язків, покладених на сторони трудового договору, якщо внаслідок цього заподіяна матеріальна шкода, утворює собою трудове майнове правопорушення і є підставою для матеріальної відповідальності. Не являється правопорушеннями дії, які хоч і схожі з правопорушенням, але не визнаються такими внаслідок обставин, при яких вони були вчинені: при необхідній обороні, крайній необхідності та виробничо-господарському ризику.

Суб’єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), з яким він перебуває у трудових правовідносинах.

Матеріальну відповідальність потрібно відрізняти від майнової відповідальності, передбаченої нормами цивільного права. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виник5ає при заподіяні шкоди тільки у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків. У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі – не більше6 середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; неотримані доходи або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди. Межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник, чого не має в цивільному праві. За нормами трудового права працівники звільняються від матеріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі ( ст.138 КЗпП України), тобто діє презумпція невинності працівника, в той час як у цивільному праві встановлена презумпція вини заподіювача шкоди.

Матеріальна відповідальність може бути покладена не залежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить двосторонній взаємний характер. Складовими частинами її є: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця – власника підприємства, установи, організації а бо уповноваженого ним органу чи фізичної особи. Працівник, котрий заподіяв шкоду майну власника внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків за трудовим договором, зобов’язаний відшкодувати заподіяну шкоду. Роботодавець або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну здоровю внаслідок невиконання обов’язків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці; за незабезпечення збереження особистих речей працівника, при виконанні ним трудових обов’язків; за порушення права працівника на працю: при необґрунтованій відмові у прийнятті на роботу, незаконному відстороненні від роботи, незаконному переведенні на іншу роботу, при незаконному звільненні з роботи, в разі неправильного або невідповідного чинному законодавству формулювання причини звільнення в трудовій