Матеріальна відповідальність працівників регулюється главою 9 КЗпП України (Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації). Велике значення при розгляді питань про матеріальну відповідальність працівників мають керівні постанови Пленуму Верховного Суду України “про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками”.

Матеріальна відповідальність власника перед працівником за шкоду, заподіяну здоровлю регулюється: Законом України “Про охорону праці”, Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 №472 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №492 від 18 липня 1994).

1.Підстави та умови матеріальної відповідальності.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однієї зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні. Власник або уповноважений ним орган у відповідності до ст..131, 153 КЗпП України зобов’язаний створити умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, створити безпечні й нешкідливі умови праці. Працівники повинні дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів для запобігання шкоди. Невиконання сторонами трудового договору цих обов’язків може привести до заподіяння шкоди і притягнення до матеріальної відповідальності. Елементи трудового майнового правопорушення є одночасно умовами матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Такими умовами є:

1.Наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей, або зробити зайві виплати. До прямої дійсної шкоди відноситься, наприклад, нестача, ушкодження цінностей, витрати на ремонт зіпсованого майна, штрафні санкції за невиконання господарських зобов’язань. Згідно зі ст..130 КЗпП не підлягають відшкодуванню неотриманні доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння. Не може бути стягнена шкода, що відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також шкода, заподіяна працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого ризику відноситься шкода, яка заподіяна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобі в виробництва, коли неможливо було досягнути бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо запобігання шкоди. Щодо прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові, незаконними діями ( бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу, то під нею слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці видачі трудової книжки при звільненні; витрати, пов’язані з ушкодженням здоровя в наслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання ( втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди та інше); вартість особистих речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок не забезпечення їх збереження власником;

2.Протиправні дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору ( невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків). Коло обов’язків сторін трудового договору встановлених нормами трудового права, досить багатоманітне, і дії, які порушують ці норми, є неправомірними а бо протиправними. Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими інструкція, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних дій власника ( уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо.

3.Причинний зв’язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов’язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння. Слід зазначити при цьому, що п.2 ст.133 КЗпП встановлює матеріальну відповідальність керівників підприємств, установ, організацій, керівників структурних підрозділів та їх заступників у випадках, коли майнова шкода виникла у зв’язку з неправильною постановкою обліку і зберігання грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. У цих випадках дії названих осіб були лише умовою в розвитку причинно-наслідкового зв’язку, і притягти їх до матеріальної відповідальності можна тоді, коли безпосередній заподіював шкоди не відшкодував заподіяну шкоду у повному розмірі. Коли шкода відшкодована повністю, вказаних керівників підприємств, структурних підрозділів ( їх заступників) можна притягти до дисциплінарної відповідальності.

4.Вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. Потрібно звернути увагу на те, що на відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступати без вини. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов’язково встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність. Як уже відмічалося, тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які