2.Одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами. Майно та інші цінності за разовими документами можуть отримувати працівники для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей. Разове доручення на отримання майна та інших цінностей не може видаватися головному бухгалтеру підприємства, особам, яким за вироком суду заборонено займати матеріально-відповідальні посади протягом певного часу; особам, що мають судимість за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і не погашена.

3.Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку. До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної злочином, повинні додаватися докази, що підтверджують здійснення працівником таких дій, встановлених в порядку кримінального судочинства. Якщо працівник звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням терміну давності, актом амністії, притягненням до адміністративної відповідальності або у зв’язку з передачею винного на поруки, це не виключає застосування матеріальної відповідальності. У разі оголошення виправдувального вироку, припинення кримінальної справи за відсутністю складу або події споєння злочину працівник не притягується до матеріальної відповідальності за п.3 ст.134 КЗпП.

4.Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані. Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду наступає незалежно від того умисно або з необережності заподіяна шкода. Працівник, який у нетверезому стані заподіяв шкоду підприємству, установі, організації, несе повну матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, в тому числі за псування по недбалості сировини, матеріалів, при виготовленні продукції, а також іншого майна. Повна матеріальна відповідальність покладається на працівника, що знаходиться в нетверезому стані, якщо з його вини підприємство своєчасно не виконало господарські зобов’язання і в зв’язку з цим понесло збитки. Власник зобов’язаний довести, що шкоду заподіяно працівником в нетверезому стані. Доказами може бути медичний висновок, акти, свідчення свідків тощо. Вони повинні бути відповідно оцінені судом при вирішенні питання про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності.

5.Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, продукції у тому числі і при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові у користування підприємством, установою, організацією. Наведений перелік збігається з переліком передбаченим п.1 ст.133 КЗпП, який передбачає обмежену відповідальність в межах середньомісячного заробітку, а різниця полягає у формі вини працівника. Повна матеріальна відповідальність наступає за вмисне заподіяння такої шкоди. Якщо недостача, псування або знищення вказаного майна сталися з необережності (недбалості) наступає матеріальна відповідальність в межах середнього місячного заробітку.

6.Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків. Така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті, отримання посадовою особою премій внаслідок допущених з його вини викривлень даних про виконання робіт; розкраданням, знищенням (псуванням) недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей, витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому учбовому закладі молодого фахівця у разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни, або за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням. Видається, в основному випадку, відшкодування має проводитися за нормами цивільного законодавства, оскільки відсутня підстава матеріальної відповідальності – трудове майнове правопорушення.

7.Шкода завдана не при виконанні трудових обов’язків. В такому випадку шкода заподіюється не будь-якою особою підприємства, а саме працівником, який перебуває із таким підприємством у трудових відносинах на підставі трудового договору. Шкода не при виконанні трудових обов’язків може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. Типовим прикладом спричинення такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях при виконанні на обладнанні підприємства роботи, що не відноситься до трудової функції працівника.

8.Службова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП потрібно мати на увазі, що цим пунктом покладається обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою незаконно звільненому або переведеному працівнику часу вимушеного прогулу або часу виконання нище оплачуваної роботи винними посадовими особами за наказом або розпорядженням яких звільнення або переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у таких випадках покладається на службову особу незалежно від форми вини.

3.Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників.

Поряд з договорами про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівників чинне трудове законодавство передбачає можливість укладення письмового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного