і персональний склад осіб, які брали участь у полюванні. Аналогічна ситуація складається при розслідуванні злочинів, скоєних у походах, експедиціях, на транспорті, різного роду розважальних і т.п. заходах. Суворому кількісному визначені кола об’єктів, що перевіряються, допомагає документальний облік осіб на підприємствах і у закладах, а також спеціальний облік ряду об’єктів (транспорту, вогнепальної зброї та ін.). Суворе кількісне визначення перевіряємих об’єктів надає принципово нові можливості встановлення об’єкту, що розшукується. У таких випадках об’єкт, що розшукується може бути встановлений методом виключення перевіряємих об’єктів, що знаходять стійки розбіжності із тим, що розшукується. На відміну від позитивного доказування тотожності, що потребує певної сукупності ідентифікаційних властивостей, виключення може бути здійснено на підставі одного чи двох несумісних якостей об’єктів, що порівнюються.
4. Вирішення питання тотожності об’єктів, що порівнюються (ідентифікації). Безпосередня задача ідентифікації полягає в вирішенні питання про тотожність уявлених окремо існуючими порівнювальних матеріальних об’єктів на основі їх ідентифікаційних ознак. Попередні етапи дослідження можуть розглядатися як створення передумов для ідентифікації, наступні – як використання результатів ідентифікації для вирішення основних питань кримінальної справи.
Ідентифікація є за своїм характером технічним дослідженням. Це означає, що виявлення, порівняння і оцінка ідентифікаційних ознак і якостей порівнюваних об’єктів здійснюється технічними методами і засобами. Технічний характер ідентифікації дозволяє у випадку необхідності виділяти його у відносно самостійне дослідження, що здійснюється у особливій процесуальній формі судової експертизи. Ідентифікація здійснюється у відповідності із загальними принципами теорії та методики дослідження відповідних об’єктів (почерку, слідів знарядь, транспорту, вогнепальної зброї, матеріалів, речовин тощо).
Особливою формою криміналістичної ідентифікації являється впізнання при проведенні якого принципи і методи ідентифікації реалізуються у тактичних прийомах допиту особи, що впізнає, і оцінки його показань.
5. Встановлення об’єкту, що розшукується. Вирішення питання про тотожність може не привести до встановлення об’єкту, що розшукується. Показовий у цьому відношенні відмінний результат ототожнення. При відмінному вирішенні питання про тотожність (наприклад, анонімний рукопис здійснено не даною особою) конкретні об’єкти, які мають відображувати, не встановлюються. У зв’язку із цим виникає задача виявлення і порівняння із відображенням інших об’єктів. Дослідження у цих випадках продовжується до тих пір, поки не буде виявлено і ідентифіковано по сліду конкретний об’єкт, що викликав відображення.
Недостатні для розслідування також випадки групового ототожнення. Наприклад, розслідуванням встановлено наступне: пуля, вилучена із трупа, стріляна із пістолета тієї ж системи, що і пістолет підозрюваного, але це ще недостатньо для розслідування, так як задача полягає у встановлені конкретного знаряддя вбивства і т.п. процес дослідження з метою ототожнення продовжується, а групове ототожнення є лише етапом такого дослідження.
Встановлення одиничного матеріального об’єкту представляє задачу доказування, яку неможливо звести до єдиного акту ідентифікації. Акт (чи послідовна серія актів) ідентифікації повинен бути доповнений методами виявлення і оцінки вихідної інформації, побудовою і перевіркою слідчих версій і іншими методами пізнавально-практичної діяльності.
Заключна задача методики доказування, що розглядається, полягає в розкритті конкретного змісту зв’язку із розслідуємою подією виділеного через ідентифікацію єдиничного матеріального об’єкта. Встановлений шляхом ідентифікації об’єкт тільки тоді сприяє виявленню фактичних обставин розслідуваної події, коли розкритий його зв’язок із цією подією, виявлено його відношення до злочину. Ідентифікований об’єкт, взятий ізольовано, без зв’язку із розслідуваною подією, не може сприяти встановленню істини з кримінальної справи, не являється таким, що розшукується.
Дактилоскопічна ідентифікація конкретної особи, наприклад, може мати значення для розслідування лише за умови, якщо розкритий зв’язок цієї особи зі злочином. Підозрюваний може не мати відношення до злочину, якщо його сліди залишені на місці скоєння злочину до або після скоєння діяння. Він може бути причинно пов’язаний із ним, якщо сліди його рук залишені у процесі взлому, перенесення цінностей, боротьби із потерпілим і інших подібних дій. Якщо зв’язок ідентифікованого об’єкта із розслідуваною подією встановити неможливо, навіть досконально виконана технічна ідентифікація втрачає своє юридичне значення. На практиці це відбувається кожного разу, коли сліди рук, ніг, документи, фотознімки і інші відображення вилучаються без урахування їх зв’язку із розслідуваною подією або без належного процесуального оформлення такого зв’язку.
Технічна ідентифікація не є самоціллю. Вона повинна поєднуватися із кваліфікованим юридичним аналізом досліджуваних об’єктів із розслідуваною подією. Такий аналіз необхідний при виявлені і фіксації слідів, на підставі яких здійснюється ідентифікація, так і при використанні її результатів у доказуванні основного факту по кримінальній справі.
Таким чином задача встановлення матеріального об’єкту, певним чином пов’язано із розслідуваною подією, вирішується шляхом як загальних прийомів доказування, так і спеціальних технічних методів, сукупність яких створює окрему методику доказування, що має на меті встановлення об’єкту, що розшукується. Криміналістична ідентифікація являється складовою частиною цієї методики доказування. Співвідношення криміналістичної ідентифікації і даної методики – це співвідношення частини і цілого, елемента і системи. Криміналістичну ідентифікацію неможливо відривати від процесу доказування або противопоставляти йому. В.П. Бахан, П.Д. Биленчук. Криминалистические рекомендации. С. 51.
Тобто, криміналістична ідентифікація повинна бути визначена як порівняльне дослідження розшукуваного та перевіряємого об’єктів з метою вирішення питання про їх тотожність для подальшого встановлення засобами кримінально-процесуального доказування єдиничного матеріального об’єкта і вияснення характеру його зв’язку із розслідуваною подією.
2. Призначення судових експертиз у розслідуванні злочинів. Обгрунтування вибору експертних установ. Коло питань, які вирішує слідчий під час призначення
При розслідуванні злочинів важливо розмежовувати два способи встановлення суттєвих для справи фактів:
безпосереднє сприйняття;
дослідження прихованих властивостей та їх взаємозв’язків.
Так, шляхом безпосереднього сприйняття трупу та наявних на ньому пошкоджень можна констатувати наявність крові на його одязі. Однак, для