якому розпочалося горіння);
уяснити механізм пожежі та його розрушуючі фактори із заліком результатів тушіння.
Загальне ж коло питань, що мають бути вияснені у цих справах, частіше всього складаються з:
встановлення осіб, що порушили правила пожежної безпеки;
встановлення форм вини;
встановлення мотивів і цілей злочинця;
встановлення причинного зв’язку;
встановлення даних про злочинця;
встановлення характеру та розміру збитків від пожежі;
встановлення умов, що сприяли пожежі.
Відомості про пожежі поступають від:
органів державного пожежного нагляду, які мають відразу ж інформувати слідчих про всі пожежі, що виникли на підприємствах, в організаціях, установах, а також про всі пожежі, що супроводжувалися людськими жертвами;
громадян, що перші помітили пожежу або потерпілих від пожежі, посадових осіб.
Від органів державного пожежного нагляду частіше всього поступають матеріали адміністративної перевірки випадку пожару. Частіше всього вони складаються із акта про пожар, інформації про розмір спричиненої шкоди, дані про опит свідків, потерпілих, учасників тушіння пожежі і спеціалістів, а також іншої службової документації.
Вказані матеріали, як правило, створюють основу для вирішення питання про відкриття кримінальної справи (якщо це не було зроблено раніше органами дізнання), для визначення найбільш вірного шляху розслідування та вибору комплексу першочергових слідчих та інших дій.
Комплекс першочергових слідчих та інших дій та їх черговість у кожному конкретному випадку розслідування визначаються слідчими ситуаціями, що склалися. Разом із тим можна виділити ряд найбільш типових первинних слідчих ситуацій і відповідно типові комплекси першочергових слідчих та інших дій.
Найбільш типовими являються наступні первинні ситуації:
кримінальна справа про порушення правил пожежної безпеки розпочата по факту події і даним огляду місця події “по гарячих слідах”;
кримінальна справа про порушення правил пожежної безпеки розпочата по матеріалах, що містять вказівки на ознаки злочину, що поступили за тією або іншою причиною через кілька днів після пожежі.
При розслідувані справ про порушення правил пожежної безпеки у таких типових ситуаціях частіше всього складається свій комплекс слідчих дій.
У першій слідчій ситуації:
огляд місця пожежі;
допит потерпілих;
допит очевидців;
допит матеріально відповідальних осіб;
допит учасників тушіння пожежі;
ознайомлення із матеріалами державного пожежного нагляду;
вилучення та огляд технічної та іншої документації.
У другій слідчій ситуації у разі порушення правил пожежної безпеки найбільш типові:
огляд місця пожежі;
допит потерпілих;
допит очевидців;
допит матеріально відповідальних осіб;
допит учасників тушіння пожежі;
вилучення та вивчення протипожежних правил (інструкцій), наказів та іншої технічної документації з правил протипожежних заходів;
пожежно-технічна експертиза.
Під час первинної стадії розслідування дуже часто здійснюється розшук та затримання осіб, що підозрюються у порушенні правил протипожежної безпеки.
Слідчі дії на наступному етапі частіше всього бувають направлені на збирання даних, що викривають вже відомих порушників правил пожежної безпеки. Частіше всього проводять наступні слідчі дії:
допити свідків, підозрюваних, обвинувачених;
обшук у підозрюваного чи обвинуваченого;
огляд одягу або окремих предметів вилучених у підозрюваного;
призначення судових експертиз (судово-технічної, судово-криміналістичної, судово-психіатричної і т.п.);
додаткове вилучення та вивчення технічної документації і протипожежних правил;
слідчий експеримент.
Комплекс і послідовність вказаних слідчих дій залежить від слідчих ситуацій, що склалися до цього моменту.
Висновки
Тобто, на підставі даної роботи можна зробити такі висновки, що криміналістична ідентифікація це - порівняльне дослідження розшукуваного та перевіряємого об’єктів з метою вирішення питання про їх тотожність для подальшого встановлення засобами кримінально-процесуального доказування єдиничного матеріального об’єкта і вияснення характеру його зв’язку із розслідуваною подією.
У ході ідентифікації об’єкт, якості якого відобразилися у сліді, порівнюються із точно встановленим у процесі розслідування об’єктом, який за обставинами справи міг залишити слід, який є у наявності. Якщо виявляється, що об’єкт є тим самим, який залишив слід, констатується тотожність порівнюваних об’єктів, їх ідентичність. У іншому випадку констатується різність порівнюваних об’єктів.
Ідентифікація є за своїм характером технічним дослідженням. Це означає, що виявлення, порівняння і оцінка ідентифікаційних ознак і якостей порівнюваних об’єктів здійснюється технічними методами і засобами. Технічний характер ідентифікації дозволяє у випадку необхідності виділяти його у відносно самостійне дослідження, що здійснюється у особливій процесуальній формі судової експертизи. Ідентифікація здійснюється у відповідності із загальними принципами теорії та методики дослідження відповідних об’єктів.
При розслідуванні злочинів важливо розмежовувати два способи встановлення суттєвих для справи фактів:
безпосереднє сприйняття;
дослідження прихованих властивостей та їх взаємозв’язків.
Експертизу як самостійну форму застосування спеціальних знань характеризує сукупність ознак:
Особлива процесуальна форма дослідження;
Важливість встановлюваної таким чином обставини справи;
Здійснення досліджень компетентними спеціалістами;
Надання ними висновку, що містить відповіді на поставлені перед експертами питання.
Література:
Кримінальний кодекс України.
Кримінально-процесуальний кодекс України.
Бахін В.П., Біленчук П.Д. Алгоритм вирішення слідчих ситуацій. К., 1995 р.
Біленчук П.Д. Проведення судових експертиз. К., 1995 р.
Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. К., 1987 г.
Рощин А.И., Биленчук П.Д. Книга криминалиста. К., 1995 г.
Сегай М.Я. Современные возможности судебных экспертиз в свете достижений науки и техники. К., 1987 г.
П.Д. Биленчук. Современная криминалистика. К., 1989 г.
В.П. Бахан, П.Д. Беленчук. Криминалистические рекомендации. К., 1990 г.
Шейфер С.А. Действия следователя. Система и процессуальна форма. М., 1981 г.
Белкин Р.С. Криминалистика. Краткая инцеклопедия. М., 1993 г.
Винберг А.И. Судебная экспертология. Волгоград, 1979 г.
Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. К., 1980 г.
Клименко Н.И. Криминалистика как наука и учебная дисциплина. Днепропетровск, 1994 г.
Міхеєнко М.М. Кримінальний процес України. К., 1992 р.
Криминалистика. Учебник. Под ред. Н.П. Яблокова. М., 1995 г.
Криминалистика. Учебник. Под ред. Н.П. Образцова. М., 1995 г.
Криминалистика. Учебник. Под ред. И.Ф. Герасимова. М., 1994 г.
19.Россинская Е.Р. судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М., 1996 г.
20. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов отображения (проблемы методологии). К., 1997 г.
21. Быков В.М. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органов дознания.- Омск, 1976 г.
22. Криміналістика. Підручник. Під ред.