Одержання хабара (ст. 368 КК)

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Одержання хабара (ст. 368 КК)”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з особливостями кваліфікації, визнання та відповідальності за одержання хабара.

Дана робота також має на меті допомогти набути основ фундаментальних знань, що стануть підґрунтям у вивченні даного питання, у правильному розумінні приписів чинного законодавства та правової практики.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам кримінального права взагалі та хабарництва зокрема;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що хабарництво як явище давно стало невід’ємним атрибутом багатьох сфер суспільного життя будь-якої країни. Без перебільшення можна сказати, що хабар сьогодні – найбільш широко застосовуваний на всіх рівнях спосіб вирішення проблем. Із соціальної аномалії він поступово перетворюється в загальноприйняте правило поведінки, у норму життя. Платити доводиться за все чи майже все, що так чи інакше пов’язане з державним регулюванням суспільних відносин. Питання щодо хабарництва потребує глибокого дослідження з метою попередження та запобігання цьому злочину.

Хабар як предмет – це незаконна винагорода матеріального характеру. Але це не просто незаконна винагорода, а винагорода, якою може бути лише майнова цінність, гроші або послуги майнового характеру. Послуги немайнового характеру можуть визнаватися іншими особистими інтересами службової особи при зловживанні владою або службовим становищем і, за наявності необхідних ознак, можуть кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 Кримінального кодексу України.

Структура роботи розроблена з урахуванням стандартних вимог до курсових робіт і містить наступні структурні елементи:

Вступ

Основна частина, яка містить 3 розділи.

Висновки

Список використаних джерел.

В роботі розкриті наступні питання:

Поняття та загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності;

Характеристика злочину;

Особливості кваліфікації злочину;

тощо.

При написанні курсової роботи автором були використані: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, інші закони та нормативні акти, підручники, монографії, періодичні видання, аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів з кримінального права тощо. Особливу увагу автор приділив аналізу Науково-практичного коментаря до Кримінального кодексу України Мельника, Яценка, Потебенька, Матишевського та інших, а також Науково-практичному коментарю С. Яценка.

1. Поняття та загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної вла-ди та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'яза-ні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що пе-редбачені Конституцією та законами України. Ці положення Кон-ституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, неза-лежно від того, чи виконують вони свої службові обов'язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самовря-дування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча приналежність органу, характер і сфера його діяльності, обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і ор-ганізації. Виконання службовими особами своїх службових функцій у порядку, передбаченому законом та іншими нормативними акта-ми, забезпечує нормальну діяльність державного і громадського апа-ратів, а також апарату управління підприємств, установ та організа-цій.[20,c.391]

У Розділі XVII Особливої частини КК — «Злочини у сфері служ-бової діяльності» — передбачена кримінальна відповідальність за діяння, родовим об'єктом яких є суспільні відносини, що забезпе-чують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій неза-лежно від форми власності. До кола таких діянь КК відносить: зло-вживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроб-лення (ст. 366), службову недбалість (ст. 367), одержання хабара (ст. 368), давання хабара (ст. 369) і провокацію хабара (ст. 370). Безпосереднім об'єктом кожного із вказаних злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяль-ність в окремих ланках державного і громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій.[c.392]

Об'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері службо-вої діяльності (далі — службові злочини), характеризується такими ознаками. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) і службова недбалість (ст. 367) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Інші злочини вчиняються лише шляхом дії. Однак для всіх службових злочинів (за винятком давання хабара) характерною є наявність безпосереднього зв'язку між діянням, яке вчиняє особа, та посадою, яку вона займає, чи службовою діяльністю, яку здійснює. Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння завжди зумовлене тут службовим становищем службової особи, яка: або а) використовує його для вчинення зло-чину, діючи у межах своїх повноважень; або б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті, в) не ви-конує або виконує неналежним чином покладені на неї службові обов'язки. При цьому діяння, що створює об'єктивну сторону служ-бового злочину, завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і задачам, заради досягнення яких функціонує апарат відповідних органів і для вико-нання яких службові особи цього апарату наділяються певними пов-новаженнями. Ця ознака є загальною для об'єктивної сторони будь-якого службового злочину.

Службове підроблення (ч. 1 ст. 366), одержання хабара (ст. 368), давання хабара (ст. 369) і провокація хабара (ст. 370) від-носяться до злочинів із формальним складом, об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного діяння. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 і 367 КК є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння