Таким чином, до кола службових закон відно-сить осіб, які:

здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням

організаційно-розпо-рядчих чи

адміністративно-господарських обов'язків.

1. Представниками влади є працівники державних органів та установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати ви-моги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізич-ними і юридичними особами незалежно від їх відомчої приналеж-ності або підлеглості. До них відносяться народні депутати України, депутати місцевих рад, керівники державних адміністрацій та орга-нів місцевого самоврядування, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, працівники кримінальної і податкової міліції, державні інспектори та контролери, лісничі, військові коменданти, начальники гарнізонів та інші. Закон пов'язує визнання особи пред-ставником влади не за посадою, яку вона обіймає, а за наявністю у неї владних повноважень. Тому представником влади може бути і рядовий працівник державного апарату (наприклад, міліціонер) або навіть представник громадської організації (наприклад, член громадського формування з охорони громадського порядку під час вико-нання ним обов'язків з охорони цього порядку).

2. Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудо-вим колективом, дільницею роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях неза-лежно від форми власності (підбір та розставляння кадрів, плану-вання роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо). Такі функції, зокрема, здійснюють керівники міністерств, ві-домств, державних, колективних або приватних підприємств, гро-мадських організацій, їх заступники та керівники структурних під-розділів або дільниць робіт (наприклад, директор підприємства, пре-зидент фірми, завідуючий лабораторією, відділом, начальник цеху, майстер дільниці, виконроб, бригадир, їх заступники тощо).

3. Адміністративно-господарські обов'язки включають до себе повноваження з управління або розпорядження державним, колек-тивним чи приватним майном, що полягає у встановленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням цих операцій тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відді-лів і служб, їх заступники, завідуючі складами, магазинами, май-стернями, ательє, відомчі ревізори і контролери тощо.

Особа визнається службовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції постійно, а й тоді, коли вона виконує їх тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним ор-ганом або службовою особою. Обіймання особою певної посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено відповідним (усним чи письмовим) рішенням — нака-зом, розпорядженням, постановою, протоколом, довіреністю тощо. Для визнання особи службовою не має значення, чи обіймає вона відповідну посаду за призначенням або внаслідок виборів, отримує за виконання службових обов'язків винагороду чи виконує їх на громадських засадах.

Не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, які виконують суто професійні (наприклад, лі-кар, педагог, адвокат), виробничі (наприклад, водій, робітник) або технічні (наприклад, друкарка, технічний секретар, охоронець, ван-тажник, сторож) обов'язки. У той самий час, якщо поряд із зазна-ченими, ці працівники виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки, вони визнаються службовими особами. Наприклад, лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності або викладач, який ставить позитив-ні оцінки на екзамені за незаконну винагороду вчиняють юридичне значущі дії, здатні породжувати, змінювати чи припиняти правовід-носини, що дозволяє визнати ці дії організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими, а осіб, які їх вчинюють — службо-вими.

У статті 26 Конституції України закріплено, що іноземці та осо-би без громадянства, що перебувають в Україні на законних підста-вах, користуються тими самими правами і свободами, а також не-суть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Відповідно до цього конституційного положення у п. 2 примітки до ст. 364 вста-новлено, що службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пунк-ті 1 цієї примітки.

Військовослужбовці за службові злочини, що посягають на вста-новлений порядок несення військової служби, несуть відповідаль-ність за статтями 423, 424, 425 і 426 КК.

При вчиненні службового злочину у співучасті його виконавця-ми можуть бути лише службові особи, а організатором, підбурюва-чем чи посібником можуть виступати і приватні особи.

2. Характеристика злочину

Відповідно до статті 368 Кримінального Кодексу України:”

1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах тою, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового станови-ща—

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї ти-сячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів гро-мадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи за-йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Одержання хабара у великому розмірі, або службо-вою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або по-єднане з вимаганням хабара,— карається позбавленням волі на строк від п'яти до де-сяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та з конфіскацією майна.

3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище,—

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.”

Хабарам у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неопо-датковуваний мінімум доходів громадян.

Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи,