вчинення як правомірного, так і протиправного діяння по службі. Якщо одержання хабара пов'язане з вчиненням службовою особою протиправного діяння, яке утворює самостійний склад злочину (наприклад, зловживання службовим становищем, службове підроблення, винесення суддею завідомо неправосудного вироку), відповідальність настає не тільки за одер-жання хабара, а й за злочин, вчинений нею.
Поняття "інтереси того, хто дає хабара" включає в себе не лише особисті інтереси хабародавця, але й близьких йому осіб, а також хибно зрозумілі інтереси тієї чи іншої організації, з якою він пов'язаний по службі.
Одержання хабара завжди вчинюється з прямим умислом. Службова особа ус-відомлює, що вона незаконно отримує матеріальну вигоду від іншої особи за вчинен-ня певних дій по службі, і бажає отримати таку вигоду.
Умислом особи, яка одержала хабара, охоплюється і те, що особа, яка передала їй цінності, знає, що вона цим самим дала хабара. Тому дії службової особи, яка отри-мала матеріальні цінності від іншої особи за відсутності такого усвідомлення за наяв-ності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, шахрайство тощо.
Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій службовій особі в якості хабара, мала намір не передавати їх, а привласнити, треба кваліфікувати не за ст. 368, а за відповідними частинами ст. 364 та ст. 190. Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає ха-бар, несе відповідальність за замах на давання хабара (ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369) (див.: абз. 2 п. 9 постанови ПВСУ від 26 квітня 2001 р. №5 "Про судову практику в справах про хабарництво // ВВСУ. - 2002. - №3. - Вкладка. - С. 11).
Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа. Суб'єктом цього злочину треба вважати і тих службових осіб підприємств, установ і організацій, які в силу свого службового становища і виконуваних ними службових обов'язків могли вжи-ти заходів до вчинення іншими службовими особами дій, бажаних для хабародавця.
Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державної установи або організації, який не є службовою особою, у будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру в значному розмірі за виконання або невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, кваліфікується заст. 354.
В ч. 2 ст. 368 до обставин, які обтяжують цей злочин, віднесені: одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара.
Поняття "великий розмір" одержаного хабара дається в п. 1 примітки до ст. 368. Великим розміром хабара вважається такий, що у 200 і більше разів перевищує не-оподатковуваний мінімум доходів громадян.
Службовими особами, які займають відповідальне становище, говориться в п. 2 примітки до ст. 368, є особи, посади яких відповідно до ст. 25 Закону "Про держав-ну службу" (ЗУ. Том 6. - «., 1996. - С. 238-239) віднесені до третьої, четвертої, п'ятої, шостої категорій (це, зокрема, посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, заступників Постійного Представника Президента України в АРК, заступників глав обласних, Київської і Севастопольської міських державних адмі-ністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів державної влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської і Севастопольської мі-ських державних адміністрацій, керівників управлінь, відділів, служб районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій), а також судді, прокурори і слідчі, керівни-ки, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого са-моврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Під одержанням хабара за попередньою змовою групою осіб треба розумі-ти таке вчинення цього злочину, в якому брали участь дві і більше особи, котрі попе-редньо домовились (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання) про спільне його вчинення. Воно буде в наявності лише тоді, коли його учасники (службові особи) діяли як співвиконавці злочину. Одні з них мо-жуть, використовуючи своє службове становище, підшукувати хабародавців, інші - вчиняти дії по службі на користь тих, хто дав хабара, тощо; але всі вони разом, або, відповідно до змови кожний окремо, отримують хабар.
Співвиконавцями треба вважати службових осіб, які одержують хабар за виконан-ня чи невиконання дій, які кожен із них міг чи повинен був виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара, як вчиненого групою осіб за попередньою змовою, не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати обумовлені з тим, хто дав хабар, дії, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в одержанні хабара бере участь декілька службових осіб. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співучасників одержання хабара.
Службова особа, яка одержала хабар без попередньої домовленості з іншою слу-жбовою особою, а після цього передала їй частину одержаного в якості хабара, несе відповідальність за сукупність злочинів - за одержання і давання хабара.
Повторним у статтях 368 і 369 згідно з п. З примітки до ст. 368 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями. Повторність відсутня, якщо за перший злочин минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а у разі судимості особи