Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання обумовлених з тим, хто дає хабар, дій, треба розглядати як продовжу-ваний злочин. Кваліфікувати у таких випадках дії за ознакою повторності не можна.

Це положення відноситься і до випадків одночасного одержання хабара від кількох осіб. Так, одноразовість одержання хабара буде тоді, коли службова особа одержала раніш обумовлені матеріальні цінності від декількох осіб одночасно за виконання або невиконання в їх загальних інтересах єдиного, загального діяння по службі. Отриман-ня матеріальних цінностей хоча і одночасно або в один прийом від декількох осіб за виконання або невиконання в інтересах кожної з них окремих дій по службі утворює повторність (див.: абз. З п. 15 постанови).

Вимаганням хабара визнається вимога посадовою особою під загрозою вчи-нення або невчинення, з використанням влади чи посадового становища, дій, які мо-жуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів (див.: п. 4 примітки до ст. 368).

У випадках, коли особа, у якої вимагали хабара, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на те, щоб примусити її дати хабар, з тих чи інших причин хабар не дала, дії службової особи, яка вимагала хабар, в залежності від конкретних обставин справи належить кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимаган-ня чи замах на вчинення цього злочину (абз. 2 п. 17 постанови).

Під інтересами хабародавця треба розуміти законні (правоохоронювані) інтереси особи, у якої вимагається хабар. Тому вимога службової особи про матеріальну вина-городу за вчинене діяння по службі, спрямоване на задоволення протизаконних інте-ресів хабародавця, не може розглядатися як вимагання хабара. Вимагання хабара не буде, якщо щодо хабародавця мала місце з боку службової особи лише проста про-позиція дати хабара.

Обставинами, які надають злочину особливо кваліфікованого виду, є одержан-ня хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. З ст. 168).

Особливо великим розміром одержання хабара вважається такий, що в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 1 примітки до ст. 368).

Під службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, розуміються, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368, особи, що зазначені в ч. 1 ст. 9 Закону "Про державну службу".

Це, зокрема, Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, голови комітетів Верховної Ради України та їх за-ступники, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, Голова та судді Конституційного Суду України, Голова та судді ВСУ, Генеральний прокурор України та його заступники. Перелік осіб, які віднесені цим Законом до тих, що займають відповідальне або особливо відповідальне становище, є вичер-пним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автор зробив наступні висновки:

Хабарництво включає в себе три самостійних склади злочину: одержання хабара (ст. 368 ККУ), давання хабара (ст. 369 ККУ) і провокацію хабара (ст. 370 ККУ).

Одержання хабара (ст. 368) — це одержання службовою осо-бою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в ін-тересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Хабар як предмет цього злочину — це незаконна винагорода матеріального характеру, яка може являти собою майно, право на майно, будь-які дії майнового характеру.

Послуги, пільги і привілеї, що не мають матеріального змісту, не можуть визнаватися предметом одержання хабара. Не може розгля-датися як хабар і надання службовій особі таких матеріальних по-слуг, які нею повністю оплачуються. Одержання як хабар майна, збут, придбання або зберігання якого містять склад самостійного злочину (наприклад, зброї, наркотичних засобів), тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів.

Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара в будь-якому вигляді.

Форми одержання хабара: 1) проста (відкрита) і 2) завуальована (прихована). У першому випадку пред-мет хабара безпосередньо вручається службовій особі без будь-яко-го прикриття, а у другому хабар маскується під зовні законну угоду і має вигляд цілком законної операції.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа отримала його.

Об'єктивна сторона злочину вичерпується самим фактом одер-жання хабара. Для складу цього злочину не має значення також і те, чи мала намір службова особа виконати або ні обіцяні дії (бездіяльність). Не впливає на ква-ліфікацію і та обставина, чи передали хабар до вчинення службовою особою зумовлених хабаром дій (бездіяльності) — так званий хабар-підкуп, або після їх вчинення — хабар-винагорода.

Якщо незаконна винагорода була одержана у зв'язку з виконан-ням особою не службових, а суто виробничо-професійних обов'яз-ків, склад одержання хабара відсутній. За наявності необхідних умов такі дії кваліфікуються за ст. 354 КК.

Якщо вчинені службовою особою за хабар дії (бездіяльність) са-мі по собі є злочинними (службове зловживання, підроблення то-що), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю.

Одержання хабара визнається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара. При цьому не має зна-чення, чи одержала службова особа хабар для себе особисто або для близьких їй осіб і як фактично був використаний предмет хаба-ра. Якщо службова особа лише створювала умови (підшуковувала співучасників, обговорювала суму і місце вручення хабара тощо) або виконала