Договір перевезення вантажу укладають шляхом зустрічних дій обох сторін: передачу перевізником транспортного засобу і пред'-явлення відправником вантажу разом із заповненим на кожну відправку транспортним документом (наприклад, накладною). У ньому зазначаються найголовніші умови договору перевезен-ня: найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийо-му його для перевезення тощо.

Перевізник має право перевіряти ці документи щодо їх точ-ності та достовірності. Основний перевізний документ супро-воджує вантаж і в пункті призначення видається одержувачеві разом з вантажем.

Іншим видом автомобільних перевезень є міжнародні перевезення. Організація міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом регламентується статтею 64 Закону України „Про автомобільний транспорт”.

Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який у межах повноважень:

організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;

забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 66 Закону України „Про автомобільний транспорт” контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.

Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Правове регулювання відносин, які виникають із здійснен-ня міжнародних перевезень, має специфіку.

По-перше, їх най-важливіші умови визначені у міжнародних угодах — транс-портних конвенціях, що є основним джерелом регулювання у цій сфері відносин. Угоди містять уніфіковані матеріально-правові норми, необхідні для врегулювання колізій, що най-частіше виникають при морських та автомобільних міжнарод-них перевезеннях. Звичайно уніфіковані норми міжнародних договорів регулюють вимоги до перевізної документації, по-рядку приймання вантажу до перевезення та його видачі у пункті призначення, умови відповідальності перевізника, про-цедуру заявлення претензій і позовів. Міжнародні транспортні конвенції мають і колізійні норми, до яких звертаються у разі відсутності уніфікованих матеріально-правових норм. Пере-важно договірні колізійні норми відсилають до національного законодавства.

По-друге, норми конвенцій про міжнародні пе-ревезення є імперативними.

По-третє, специфіка регулювання міжнародних перевезень може виявлятися у відображенні норм міжнародних договорів у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них. Таке явище відоме за назвою рецепційного ефекту між-народного договору. Воно є достатньо поширеним. Наприк-лад, правила Брюссельської конвенції про коносамента! пере-везення 1924 p., які застосовують до регулювання морських перевезень, і в якій беруть участь близько 50 держав, сприйняті національним законодавством ще майже ЗО державами без ратифікації чи приєднання до зазначеної Конвенції. По-четверте, здійснення змішаних перевезень, транзит і контей-нерні перевезення регулюються спеціальними нормами між-народних чи національних актів.

Міжнародні договори. Серед багатосторонніх міжнарод-них договорів в залежності від виду транспорту, яким здій-снюються перевезення, поширення отримали такі договори. Щодо залізничних перевезень — Угода про міжнародні заліз-ничні перевезення (КОТИФ) 1980 p.; Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС) 1950 p.; Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) 1950 p.; щодо морських пе-ревезень — Конвенція про коносамента! перевезення (Брюс-сель 1924 p.); щодо авіаперевезень — Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил стосовно міжнародних повітря-них перевезень (із змінами) 1929 p.; щодо автомобільних пе-ревезень — Конвенція про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (Женева, 1956 p.).

Серед багатосторонніх міжнародних конвенцій, які регулю-ють окремі питання перевезень, відомі: Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних перевезень 1997 p.; Конвен-ція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів, під-писана 24 травня 1980 p., Конвенція про цивільну відповідаль-ність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних ванта-жів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транс-портом від 1 лютого 1990 p.; Конвенція ООН про відповідаль-ність операторів транспортних терміналів у міжнародній тор-гівлі від 15 квітня 1991 p. Регулюванню змішаних перевезень присвячена Конвенція ООН про міжнародні змішані переве-зення вантажів від 24 травня 1980 p. (Женева), але її норми ще не набрали чинності. В 1998 p. Україною ратифіковано багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів.

Україна бере участь переважно у двосторонніх договорах, які регулюють питання міжнародних перевезень. Згідно з ч. З та 4 ст. 2 Закону "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 p. договори можуть укладатися від імені Уряду України чи відповідного міністерства, інших центральних ор-ганів державної виконавчої влади, до компетенції яких вхо-дить укладення таких договорів. Це можуть бути договори, у яких встановлено принципи взаємовідносин у галузі міжна-родного транспорту або врегульовано конкретні умови пере-везень. Наприклад, принципи перевезень встановлені в Угоді між Урядом України і Урядом Туркменистану про основні принципи взаємовідносин в галузі транспорту (10 жовтня 1992 p.), Угоді між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про принципи співробітництва та умови взаємовід-носин у