За участю країн-учасниць СНД укладено, зокрема, Угоду про координаційні органи залізничного транспорту Співдруж-ності Незалежних Держав (Мінськ, 14 лютого 1992 p.; Угоду про використання повітряного транспорту (Ташкент, 15 трав-ня 1992 p.); Угоду про співробітництво у сфері технічного переобладнання і відновлення залізничного рухомого складу (Москва, 9 вересня 1994 р.) В Угоді, підписаній у Москві, беруть участь 12 держав.

Національне законодавство. У багатьох державах прийня-то спеціальні нормативно-правові акти про міжнародні пере-везення, які ґрунтуються на конвенційних нормах, або акти, частина норм яких регулює міжнародні перевезення. В Украї-ні матеріально-правові норми, спрямовані на організацію між-народних перевезень, мають, зокрема, Цивільний кодекс Ук-раїни (гл. 30 за назвою: "Перевезення"), Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р., "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 p.5, "Про захист прав споживачів" у редакції від 15 груд-ня 1993 р.", "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 p.

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-пра-вові акти в залежності від здійснення перевезень певним ви-дом транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 p., морські — Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 p. повітряні — Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р-Чинними є й нормативно-правові акти СРСР, які діють від-повідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих нормативних ак-тів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. У поста-нові передбачено, що до прийняття відповідних актів законо-давства України на її території застосовуються акти законо-давства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодав-ством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. Тому в Україні стосовно річкових пере-везень застосовують Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 p., стосовно автомобільних перевезень — Ста-тут автомобільного транспорту України, затверджений Радою Міністрів УРСР 27 червня 1969 p.3. Відповідно до статутів (кодексів) розроблено правила перевезень на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні. Такими є, на-приклад, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 p. № 297 (зареєстровані Міністерством юстиції України 1 жовтня 1998 р. за № 620/3060), Умови і правила здійснення внутрішніх й міжнародних перевезень пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом та контроль за їх дотрима-нням (Інструкція Міністерства транспорту України від 5 серп-ня 1994 р. № 424, зареєстрована Міністерством юстиції Украї-ни 6 жовтня 1994 р. за № 243/453).

Питання, пов'язані з транзитом через територію України, регулюються таким чином. Сьогодні найважливішим націо-нальним актом, який визначає засади організації та здійснен-ня транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізнич-ним, морським і річковим транспортом через територію Ук-раїни, є Закон України "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 p.. Цей Закон не поширюється на транзит пошти, бага-жу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небез-печних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначен-ня, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Норми Закону проголошують принцип свободи транзиту ван-тажів, торкаються питань маршрутів та способів транзиту ван-тажів. Зазначається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалюючи, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контр-актом). Транзит вантажів супроводжується товарно-транс-портною накладною, складеною мовою міжнародного спілку-вання. Залежно від обраного виду транспорту такою наклад-ною може бути авіаційна вантажна накладна, міжнародна ав-томобільна накладна, накладна СМГС, коносамент. Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявнос-ті) рахунком-фактурою або іншим документом, що вказує вар-тість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантаж-ною відомістю, книжкою МДП.

У Законі "Про транзит вантажів" визначені основні поло-ження стосовно тарифів і розрахунків при транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних послуг (робіт), на застосування цивільно-правової відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про транзит вантажів.

Крім зазначеного Закону, питання транзиту регулюють по-станови Кабінету Міністрів України, які визначають шляхи і напрями транзиту через територію України. Такою є, наприк-лад; постанова Кабінету Міністрів України "Про затверджен-ня переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобіль-ним і залізничним транспортом через територію України" від 6 травня 1996 p. Вказаною постановою серед інших положень затверджувалися шляхи і напрями провезення товару для та-ких видів сполучень, як автомобільного, залізничного, мор-ського, річкового, повітряного, поромного. Для транзитних перевезень автотранспортом встановлені максимальні строки перевезень. При встановленні максимальних строків транс-портування залізницею враховується швидкість перевезення, держава відправлення та інші обставини й умови.

Іноземні держави також мають спеціальні нормативно-пра-вові акти, прийняті для регулювання міжнародних перевезень. Наприклад, у Російській Федерації чинними є Кодекс торго-вельного мореплавства СРСР 1968 p., Повітряний кодекс Російської Федерації 1997 p., Транспортний статут залізниць, Закон про федеральний залізничний транспорт 1995 p., численні положення та правила про перевезення. У 1997 p. підготовлено проект Закону про міжнародні автомобільні пе-ревезення та відповідальність за порушення правил таких перевезень.

2.2